Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
Справа № 213/2292/13-к
Номер провадження 1-кп/213/127/13
Іменем України
15 жовтня 2013 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого -судді Соловйової Л.Я.,
при секретарі Шишка М.В.,
за участю:
прокурора Ганського В.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу кримінальне провадження № 12013040740000263 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, освіта: базова загальна середня, одруженого, має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_4 В, кв.635, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:
-29.06.2005 року Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу за ст.ст.187 ч.2, 190 ч.2,69,70 ч.1, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки;
-22.11.2006 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ст.ст.186 ч.2,190 ч.2, 357 ч.3, 70,71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 30.12.2009 року умовно- достроково на 2 місяці 19 днів; судимості не погашені;
-16.11.2010 року Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу за ст.ст.185 ч.2,75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки, судимість погашена,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,-
ОСОБА_2, повторно, 21 лютого 2013 року приблизно о 07.00 годині, прийшов в гості до свого знайомого ОСОБА_4, який мешкає за адресою вул. 50 років Жовтня 26/132 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, де у ОСОБА_2 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_2, скориставшись моментом, що за його діями ніхто не слідкує, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, зі стола, що знаходився в кімнаті вказаної квартири, таємно, навмисно, викрав цифровий фотоапарат Олимпус М-5000, вартістю 400 гривень, який належить ОСОБА_1, після чого утримуючи вкрадене з місця скоєння злочину зник, заподіявши своїми діями ОСОБА_1 матеріальний збиток на вказану суму.
Вищезазначені встановлені судом обставини підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, що отримані судом з досліджених у судовому засіданні таких процесуальних джерел доказів як показання та документи.
Зокрема, допитаний як обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному. При цьому пояснив, що повністю підверджує викладені в обвинувальному акті обставини і їх не оспорює. Цивільний позов ОСОБА_1 визнає частково: згоден із розміром завданої матеріальної шкоди в сумі 400 гривень, також визнає понесені потерпілою витрати в розмірі 250 гривень по складанню позовної заяви і частково визнав в розмірі 1000 гривень завдану моральну шкоду. Іншу частину завданої моральної шкоди в розмірі 2000 гривень не визнав.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_2, який 21.02.2013 року приблизно о 7 годині знаходився у неї в квартирі АДРЕСА_1 викрав належний їй цифровий фотоапарат Олимпус М-5000. Майнова шкода не відшкодована, фотоапарат не повернуто. В памяті фотоапарата були фотознімки її сімї, маленької доньки Мирослави, ІНФОРМАЦІЯ_6. Всі моменти життя її сімї, маленької доньки, які були відображені на фотознімках втрачено назавжди, через що вона дуже страждає. Вона змушена була звертатися до правозахисників, в правоохоронні органи, витрачає кошти на проїзд до суду. Свої моральні страждання оцінює в розмірі 3000 гривень, в розмір яких входять її моральні страждання, витрати на проїзд до суду та включена сума 1390 гривень, яка необхідна для придбання нового цифрового фотоапарата. Просить її позов задовольнити, а обвинуваченому призначити сувору міру покарання.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується поясненнями потерпілої, матеріалами кримінального провадження, однак за згодою учасників судового провадження, в силу ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Зібрані у справі докази, свідчать про те, що органи досудового розслідування дії обвинуваченого, вірно кваліфікували за ст.185 ч.2 КК України.
Вказані докази у своєму взаємозв'язку дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 винуватий у вчиненні вищезазначеного кримінально караного діяння, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який вину визнав повністю, щиро кається, одружений, має малолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, у лікаря нарколога на обліку не перебуває. З 2002 року наглядався лікарем психіатром з приводу соціалізований розлад поведінки, в 2007 році знятий з обліку в звязку з виїздом. Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 14.05.2013 року, ОСОБА_2 в період скоєння інкримінованого йому діяння - ознак психічного захворювання не виявляв, усвідомлював свої дії та примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_2 має непогашені судимості, має рецидив злочину, так як був засуджений за умисний злочин за ст.357 ч.3 КК України. Цивільний позов визнав частково.
Суд ураховує також наявність у обвинуваченого відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України пом'якшуючих покарання обставин, зокрема, визнання вини, щире каяття, наявність малолітньої дитини. До обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України необхідно віднести рецидив злочину.
Розгляд провадження відносно обвинуваченого провадився в межах пред'явленого йому обвинувачення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому має бути призначене достатнє для його виправлення та перевиховання покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України із звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе і без його безпосередньої ізоляції від суспільства. Разом з цим, в силу вимог ст. 76 Кримінального кодексу України на обвинуваченого слід покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, своєчасно зявлятися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.
Цивільний позов, поданий до суду потерпілою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, на підставі правил ст.ст. 22, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд убачає за необхідне повністю стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 400 гривень 00 копійок, оскільки вина обвинуваченого у справі доведена, а майнова шкода, завдана внаслідок діяння відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, обвинуваченим до цього часу у повному обсязі не відшкодована. Також підлягають стягненню з ОСОБА_2 понесені потерпілою витрати в розмірі 250 гривень по складанню позовної заяви і необхідно частково задовольнити вимоги по моральній шкоді та стягнути 1300 гривень за завдану моральну шкоду, так як ОСОБА_1 дійсно були завдані моральні страждання неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_2. При цьому суд враховує глибину, тривалість моральних страждань та суттєвість вимушених змін способу життя потерпілої ОСОБА_1.
В задоволенні іншої частини завданої моральної шкоди в розмірі 1700 гривень необхідно відмовити, оскільки в загальну суму моральної шкоди, потерпілою були включені вартість фотоапарата та витрати на проїзд, що не можуть бути віднесені до моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України покладені на нього обовязки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;
своєчасно зявлятися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 400 гривень, понесені витрати по складанню цивільного позову в розмірі 250 гривень, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1300 гривень.
В стягненні іншої частини моральної шкоди в розмірі 1700 гривень- відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 12013040740000263 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при обвинувальному акті у справі №213/2292/13-к, пр.1-кп/213/127/13.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Л.Я.Соловйова