Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" вересня 2013 р.Справа № 922/3202/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Френдій Н.А.
при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.
розглянувши справу
за позовом науково-виробничої фірми "Сінтал, Д" - товариства з обмеженою відповідальністю, 61070, м. Харків, вул. Чкалова, 7, код ЄДРПОУ 14073681;
до Клубу підприємців "Бізнес- клуб" у формі дочірнього підприємства, 61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 20, офіс 1413, код ЄДРПОУ 31555132;
про стягнення 103322, 40 грн.
за участю представників:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Сінтал' Д", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Клубу підприємців "Бізнес- клуб" у формі дочірнього підприємства про стягнення 100100,00грн. основної заборгованості, 404,40грн. інфляційних витрат, трьох процентів річних 2822,00грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 103322,40грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не поставлено позивачу товар, який був оплачений позивачем на підставі рахунку-фактури №СФ-20 від 08.09.2010р., який був виставлений відповідачем, в зв"язку з чим позивач, окрім коштів сплачених відповідачу, просить суд стягнути з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, річні та інфляційні.
Позивач в судове засідання 02.09.2013р. свого повноважного представника не направив, але 02.09.2013р. надав до суду за супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 02.09.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, до суду 19.08.2013р. повернулася ухвала про порушення провадження у справі, і 02.09.2013р. повернулася ухвала про відкладення розгляду справи від 20.08.2013р., без доказів її вручення відповідачу, з відміткою пошти "відсутній адресат", які направлялися на адресу вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою відповідача, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №965113, який надано позивачем до суду 02.09.2013р., - 61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, офіс 1413.
Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.
За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Науково-виробничою фірмою "Сінтал'Д" - товариством з обмеженою відповідальністю (покупець) 16.09.2010р. платіжним дорученням №1022 від 16.09.2010р. сплачено Клубу підприємців "Бізнес- клуб" у формі дочірнього підприємства (продавець), на підставі виставленого останнім рахунку-фактури №СФ-20 від 08.09.2010р. (а.с.9), 100100,00грн. за кокс брикетний у кількості 70 тон.
Судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є поставкою.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як слідує з позовної заяви, відповідач товар оплачений позивачем, не поставив, в зв"язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою №176 від 06.07.2012р. про поставку товару, що був оплачений згідно рахунку-фактури №СФ-20 від 08.09.2010р., яка була отримана відповідачем 19.07.2012р. (а.с. 11-12), але товар не був поставлений, відповіді на вимогу відповідач не надав, не міститься такої відповіді і в матеріалах справи.
Оскільки товар не був поставлений відповідачем позивач 01.08.2013р. звернувся до відповідача вже з вимогою №201, в якій вимагав повернути попередню оплату в розмірі 100100,00грн. на підставі ч.3 ст. 612 ЦК України, у семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 13-14). Зазначена вимога отримана відповідачем 13.08.2012р. (а.с. 15), проте станом на момент розгляду даної справи доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 100100,00грн. сторонами не надано, відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду доказів повернення грошових коштів, сплачених йому позивачем в якості передплати за поставку товару, у розмірі 100100,00грн., вимога на повернення цих коштів отримана відповідачем 13.08.2012р., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 100100,00грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В контексті вищевикладеного, оскільки вимога про повернення грошових коштів отримана відповідачем 13.08.2012р., останній є боржником, що прострочив, при цьому прострочення виконання зобов"язання починається з 21.08.2012р.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 21.08.2012р. по 29.07.2013р., в сумі 2822,00грн., та інфляційних втрат за період з 21.08.2012р. по 29.07.2013р., в сумі 400,40грн. (розрахунок, а.с. 5-6), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Клубу підприємців "Бізнес- клуб" у формі дочірнього підприємства (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 20, офіс 1413, код ЄДРПОУ 31555132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Сінтал, Д" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 7, код ЄДРПОУ 14073681) 100100,00грн. основної заборгованості, 404,40грн. інфляційних витрат, три проценти річних в сумі 2822,00грн. та 2066,46грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 03.09.2013 р.
Суддя Френдій Н.А.