номер провадження справи 32/81/13
06.11.2013 Справа № 908/3348/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72)
про стягнення 9546,17 грн.
Суддя Н.А. Колодій
Представники:
Від позивача Шашликов Д.Г., на підставі довіреності № 231-4016 від 14.08.2013 р.
Від відповідача Ніколенко М.М., довіреність № 3575 від 28.12.2012 р.
Суть спору:
11.10.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 9546,17 грн., які складаються з 1672,12 грн. - 3% річних та 7874,05 грн. пені за неналежне виконання умов договору поставки № 121004/1108393 від 28.12.2011 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3348/13, присвоєно справі номер провадження 32/81/13, з призначенням судового засідання на 23.10.2013 р.
Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.
В судовому засіданні 23.10.2013 р. судом оголошено перерву в розгляді справи до 06.11.2013 р.
В судовому засіданні 06.11.2013 р. позивач надав господарському суду Запорізької області заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача на його користь 7874,05 грн. пені та 1572,35 грн. - 3% річних, у зв'язку з допущення арифметичної помилки в розрахунку.
Заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Суд розглядає позовні вимоги про стягнення 7874,05 грн. пені та 1572,35 грн. - 3% річних, які заявлені на підставі ст. ст. 193, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 121004/1108393 від 28.12.2011 р.
Відповідач проти заявлених вимог заперечив та зазначив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, що привело до збільшення штрафних санкцій, контрозрахунок та відзив надано суду. Відповідач повідомив, що прострочення настало внаслідок несвоєчасного виконання позивачем зобов'язання щодо надання товаророзпорядчих документів. У зв'язку з фінансовою кризою та тяжким майновим станом, а також з урахуванням тих обставин, що про строчка платежу була незначною відповідач просить суд на підставі ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафних санкцій до 1000 грн.
За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Судовий процес завершено 06.11.2013 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -
28.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 121004/1108393 (надалі - договір).
Згідно умов договору, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити відповідно до п. 3.4. договору феросплави (надалі - товар), протягом строку з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною (п. 1.1. договору ).
Пунктом 2.1. договору, поставка товару по договору здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Запоріжжя - Ліве, Придніпровській залізниці.
Вантажоутримувач: ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
Станція призначення: ст. Запоріжжя - Ліве, Придніпровській залізниці.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3903392,35 грн., що підтверджується залізничними накладними: № 46459293 від 30.10.2012 р.; № 46459301 від 30.10.2012 р.; № 47264502 від 22.11.2012 р.; № 45216231 від 20.12.2012 р.; № 45216256 від 20.12.2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
На виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу для сплати товару рахунки: № 184145 від 30.10.2012 р. (на суму 812859,32 грн.), № 184147 від 30.10.2012 р. (на суму 783425,51 грн.), № 184647 від 22.11.2012 р. (на суму 776414,84 грн.), № 185188 від 20.12.2012 р. (на суму 773459,84 грн.), № 185189 від 20.12.2012 р. (на суму 757232,84 грн.), копії долучені до матеріалів справи.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 15 календарних днів з дати поставки товару. Позивач повідомляє відповідача про дату поставки товару шляхом передачі за допомогою електронного або факсимільного зв'язку наступних документів: рахунків позивача, копії залізничних квитанцій, сертифікатів якості, у відповідності з п. 3.8. договору.
Відповідно до п. 3.8. договору, позивач за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, передає відповідачу протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар, з послідовним наданням оригіналів протягом 7 календарних днів з дати поставки товару та при наявності підписаної обома сторонами специфікації, наступні документи:
- рахунок позивача;
- копію залізничної квитанції та/ або накладної на відпуск товару;
- сертифікат якості;
- податкову накладну;
- сертифікат санітарно - гігієнічного висновку т а сертифікат радіологічної безпеки
Позивач зобов'язаний надати оригінал податкової накладної, оформленої у відповідності з вимогами Порядку її заповнення, на суму податкових зобов'язань на момент їх виникнення, але не пізніше 7-го числа місяця, наступного за періодом, на який припадає дата виникнення таких зобов'язань.
Датою надання документів вважається дата поштового штемпелю відправки на конверті. У випадку доставки документів кур'єрською поштою, датою пред'явлення документів вважається дата, яка зазначена в накладній по прийому документів.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неотримання ним рахунку на оплату поставленої продукції, як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи.
Згідно пояснень представника позивача вказані документи передавались відповідачу в момент поставки товару.
Судом встановлено, що при прийнятті продукції відповідачем не складались акти про відсутність будь-яких товаро - супровідних документів. Будь-які претензії щодо передання йому супроводжуючих документів на отриманий товар, відповідач позивачу не заявляв. Строк для передання не отриманих документів, відповідно до вимог ст. 666 Цивільного кодексу України не встановлював.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідачем не доведено, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.
Крім того, обов'язок оплатити товар, згідно умов договору, виникає у відповідача протягом п'ятнадцяти календарних днів від дати поставки товару за накладною, а відтак цей строк не пов'язаний з моментом отримання відповідного рахунку.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).
Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений товар за Договором виконав не належним чином, а саме розрахувався з простроченням виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору належним чином не виконав.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.6. договору, який передбачає, що у разі порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.
Позивачем пред'явлена до стягнення пеня за прострочку оплати поставленого товару в сумі 7874,05 грн. Згідно розрахунку позивача пеня нараховувалася по кожній накладній окремо.
Отже, нарахування позивачем пені за заявлений період відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, вимога про стягнення пені у розмірі 7874,05 грн. є обґрунтованою, однак суд, користуючись своїм правом та наявністю виняткових обставин, вважає за можливе зменшити розмір пені до 3937,03 грн. з огляду на таке.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Аналогічне положення міститься в частині 3 статті 551 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З матеріалів справи № 908/3348/13 встановлено, що за договором поставки відповідач повністю оплатив поставлений товар в сумі 3903392,35 грн., але з невеликою прострочкою під час розрахунків з позивачем, яка складала 2-3 дні, а відповідно до накладної № 4521631 прострочка склала 11 днів.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач в повному обсязі оплатив поставлений за договором товар, інших збитків позивачу у зв'язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунків не спричинив, враховуючи не суттєве прострочення під час розрахунків з позивачем, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені, що стягується з відповідача, за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар до 3937,03 грн.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення 1572 грн. 34 коп. - 3 % річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково.
З урахуванням того, що суд зменшив розмір неустойки, виходячи з повноважень наданих п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в частині цих вимог покладається на відповідача повністю. В решті вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням їх зменшення.
Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Вирішив:
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 9546,17 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520) 3937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 03 коп. пені, 1572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 34 коп. - 3% річних та 1702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "07" листопада 2013 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.