83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.11.2013 Справа № 905/6074/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Малікової Е.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Закритого акціонерного товариства " УКРГАЗ-ЕНЕРГО", м.Київ
про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - 125664,807тис.куб.м. природного газу.
За участю представників сторін:
Від позивача: Кухтик В.М. - за довіреністю від 20.02.2013р.
Бєлячкова О.В.- за довіреністю №2-282 від 04.02.2013р.
Від відповідача: Никонович С.В.- за довіреністю №5 від 08.01.2013р.
Від третьої особи на стороні позивача: Єршова С.В.- за довіреністю №14-67 від 22.03.2013р.
Від третьої особи на стороні відповідача: Волосна Я.О.- за довіреністю №2Д-08 від 28.12.2012р.; Бойко Д.М.- за довіреністю №3Д-08 від 28.12.2012р.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка, про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - 125664,807тис.куб.м. природного газу.
Ухвалою суду від 16.09.2013р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", м.Київ
Ухвалою суду від 03.10.2013р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", м.Київ,
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює господарську діяльність з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у межах виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу, які включені до планового балансу надходження та розподілу природного газу по Україні. Позивачу стало відомо про те, що відповідачем в січні 2013 року з газотранспортної системи позивача, який є володільцем природного газу, транспортування якого в загальному потоці здійснювалося мережами ПАТ "Укртрансгаз", без наявності правових підстав було відібрано 125664,807тис.куб.м. природного газу. З урахуванням наведеного позивач посилається на положення статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України та просить суд зобов'язати відповідача повернути безпідставно набуте у січні 2013 року майно - природний газ.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 16.09.2013р. заперечив проти задоволення позовних вимог, пояснив, що природний газ був відібраний ним на законних підставах в рамках договору №42-Х-13 від 28.12.2012р., постачальником спірного обсягу газу за яким виступало ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО". Вважає, що позивач не має права вимагати повернення зазначених обсягів природного газу, оскільки він не є його власником (а.с.63).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надала суду пояснення що плановим розподілом на січень 2013 року, сформованим на підставі планового балансу надходження та розподілу природного газу, обсяги для потреб підприємств-виробників азотних добрив, а саме ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", з ресурсів були відсутні. Зазначив, що у ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" відсутній акт відбору природного газу з ПГС ПАТ "Укртрансгаз", який підтверджує ресурс поставки газу для ПАТ "Концерн Стирол" у січні 2013 року. У судовому засіданні підтримав заявлені позивачем вимоги.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", надала суду пояснення з якого вбачається, що між відповідачем та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №42-Х-13 від 28.12.2012р. В рамках договору відповідачу був поставлений природний газ в обсязі 125664,807тис.куб.м., про що був складений акт приймання-передачі природного газу. Зазначив, що рішенням Господарського суду м.Києва від 27.09.2012р. за ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" було визнано право власності на об'єм природного газу, який зберігається в підземних сховищах позивача станом на 1 вересня 2012 року в обсязі 4862130,750тис.куб.м. Рішення суду набрало законну силу. Дане рішення унеможливлює несанкціонований відбір газу відповідачем. На підставі зазначеного вважає, що він є власником вказаного обсягу природного газу. Крім того пояснив, що з позивачем ним був укладений договір зберігання природного газу. Як на доказ відбору у спірний період природного газу посилався на акти приймання-передачі складені між ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та позивачем. Вважає вимоги позивача не обґрунтованими, посилається на те, що позивач не є власником природного газу. Просив відмовити у задоволенні вимог.
Позивач у судовому засіданні 05.11.2013р. надав заперечення на пояснення третьої особи ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", посилаючись у запереченнях, зокрема на відсутність у третьої особи актів відбору природного газу з ПСГ позивача в січні 2013 року у обсязі 125664,807тис.куб.м., а також на не включення НАК "Нафтогаз України" до прогнозного місячного балансу надходження та розподілу природного газу по Україні на січень 2013 року обсягів відбору з ПСГ природного газу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" для подальшої його передачі відповідачу, що свідчить про відсутність правових підстав отримання відповідачем природного газу.
Ухвалою господарського суду від 21.10.2013р. продовжено строк розгляду справи відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" створена на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1173 від 24.07.1998р. "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".
Відповідно до п.1 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, основними видами діяльності позивача є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.
Згідно з п.1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Укратрансгаз", останнє є правонаступником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (а.с.13).
Відповідно до п.3.2 статуту ПАТ "Укртрансгаз" одними з основних напрямів її діяльності є надання послуг з транспортування природного та нафтового газу магістральними газопроводами; зберігання природного газу, тощо.
Згідно з п.4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001р. НАК "Нафтогаз України" на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні розробляє на кожний наступний місяць розрахунковий (плановий) баланс надходження та поділу природного газу в Україні.
Відповідно до п.п.2.1.5 Ліцензійних умов, затверджених Постановою НКРЕ №9 від 13.01.2010р. (далі - ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з імпортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється при забезпеченні обліку протранспортованого магістральними трубопроводами природного газу спільно із замовниками, газорозподільними та газопостачальними підприємствами.
Згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» №2467 від 08.07.2010р., газотранспортні та газорозподільні підприємства зобов'язані, зокрема забезпечувати рівні права доступу до своїх мереж всім суб'єктам ринку природного газу, крім випадків, передбачених законодавством; надавати послуги з транспортування та розподілу природного газу відповідно до договорів; здійснювати транспортування природного газу та його розподіл відповідно до умов договорів; забезпечувати додержання дисципліни транспортування та розподілу природного газу відповідно до умов укладених договорів.
Згідно з п.2.1.5. ліцензійних умов, забезпечення обліку протранспортованого магістральними трубопроводами газу здійснюється спільно із замовниками, газорозподільними та газопостачальними підприємствами.
Зі статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» №2467 від 08.07.2010р. вбачається, що споживач - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.
Відповідач у справі є споживачем природного газу, що транспортується магістральними трубопроводами позивача, з мереж яких отримує необхідні для споживання обсяги природного газу.
Відповідно до п.1.2. Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого Постановою НКРЕ №420 від 19.04.2012р., його дія поширюється на фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність з видобутку, транспортування, розподілу, зберігання та/або постачання природного газу, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, а також використовують природний газ як паливо або сировину (далі - суб'єкти ринку природного газу).
Згідно з п.8.2.3 зазначеного порядку, порядок приймання-передачі обсягів газу до/із ПСГ визначається відповідними договорами, укладеними між ГЗП та замовником.
Відповідно до п.2.2.1 ліцензійних умов, ліцензіат не має права, зокрема провадити господарську діяльність з розподілу газу, постачання газу за регульованим і нерегульованим тарифом.
Отже, положення вищезазначених норм законодавства України свідчать про те, що позивач здійснює господарську діяльність з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у межах виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу, які включені до планового балансу надходження та розподілу природного газу по Україні НАК "Нафтогаз України" та Планового розподілу поставок природного газу споживачам України у відповідному місяці.
При надходженні природного газу в газотранспортну систему України, де відбувається змішування як природного газу власного видобутку, так й імпортованих обсягів газу, його транспортування магістральними трубопроводами здійснюється в загальному потоці до мереж газорозподільчих підприємств, які в подальшому транспортують газ безпосередньо споживачам.
Позивач не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки ліцензійними умовами йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом.
З розрахункового балансу №7/1-13 надходження та розподілу природного газу по Україні на січень 2013 року вбачається, що відсутні відомості щодо виділення відповідачу спірного обсягу газу (а.с.50-51).
Відповідач в січні 2013 року відібрав з газотранспортної системи (далі - ГТС) природний газ в загальному обсязі 190404,259тис.куб.м., що підтверджується актом №01-13 прийому-передачі природного газу від 01.02.2013р. (а.с.45).
При цьому, відповідачем в січні 2013 року з підземних сховищ газу відібрано 113834,869тис.куб.м. природного газу відповідно до умов договору зберігання природного газу №1204000800 від 27.04.2012р., про що свідчить акт №16/02-13 приймання-передачі природного газу при відборі з підземних сховищ газу від 28.02.2013р. (а.с.48).
З відібраних відповідачем з підземних сховищ газу 113834,869тис.куб.м. природного газу - 49095,417тис.куб.м. було передано ПАТ "Азот", м.Черкаси, згідно з актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2013р. (а.с.49), решта 64739,46тис.куб.м. використана відповідачем на власні потреби.
Щодо обсягів природного газу в розмірі 125664,807тис.куб.м. виділених відповідачу, у позивача були відсутні відомості про власника таких ресурсів, з пояснень позивача також вбачається, що в скорегованому розрахунковому балансі надходження та розподілу природного газу по Україні за січень 2013 року, не передбачено жодного постачальника природного газу, з ресурсів якого б були виділені ліміти природного газу для відповідача в обсязі 125664,807тис.куб.м. природного газу; позивач не був власником природного газу, який було отримано відповідачем, а був його володільцем. Хто є власником протранспортованого на адресу відповідача у січні 2013 року природного газу позивач пояснити та документально підтвердити не може.
Отже, на думку позивача, викладені обставини у позовній заяві свідчать про те, що при здійсненні позивачем транспортування природного газу магістральними трубопроводами безпосередньо відповідачу в січні 2013 року у позивача на той час були відсутні будь-які відомості щодо існування у ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" ресурсів природного газу, необхідних для постачання відповідачу.
Тому позивач вважає, що відповідачем в січні 2013 року з газотранспортної системи позивача, який є володільцем природного газу, без наявності правових підстав, було відібрано 125664,807тис.куб.м. природного газу.
Таким чином, позивач просить суд зобов'язати ПАТ "Концерн Стирол" повернути в Єдину газотранспортну систему ПАТ "Укртрансгаз" безпідставно набуте майно - 125664,807тис.куб.м. природного газу.
Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Згідно зі ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зі статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення Глави 83 Цивільного кодексу України регулюють два види позадоговірних зобов'язань:
1) зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);
2) зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).
Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи та з пояснень відповідача та третьої особи на стороні відповідача вбачається, що 28.12.2012р. між відповідачем (покупець) та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №42-Х-13, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця у січні 2013 року природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с.66-69).
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключного для власного використання (п.1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1. договору продавець передає покупцеві у січні 2013 року газ в обсязі до 126000,000тис.куб.м. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі -/+ 5% від узгодженого обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.2.1.1 договору).
Продавець передає покупцю газ в пунктах приймання-передачі ПСГ в газотранспортну систему (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.4. договору, не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Сторонами узгоджена ціна за 1000куб.м. природного газу у розмірі 3484,50грн. (п.5.2.договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання і діє в частині реалізації газу до 31.01.2013р. (включно), а в частині розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).
Договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками підприємств.
На виконання умов зазначеного договору, 31.01.2013р. між ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ПАТ "Концерн Стирол" був складений та підписаний представниками сторін акт №РНг-80 приймання-передачі партії природного газу у кількості 125664,807тис.куб.м., що свідчить про поставку ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" відповідачу визначеного обсягу газу (а.с.70).
На відповідний обсяг природного газу складені податкова накладна та рахунок-фактура №СФг-009658 від 01.02.2013р.(а.с.71-72).
Протягом розгляду справи судом також встановлено, що 15.03.2006р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", як зберігачем, та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", як поклажодавцем, було укладено договір №116-168 зберігання природного газу, за умовами якого позивач, як зберігач, взяв на себе зобов'язання за плату, протягом встановленого даним договором строку, зберігати в підземних сховищах газу, природний газ, в тому числі страховий запас газу, переданий йому ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", а рішенням господарського суду м.Києва від 27.09.2012р. визнано за ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО право власності на природний газ в об'ємі 4862130,750тис.куб.м., який зберігається у підземних сховищах газу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за цим договором станом на 01.09.2012р. Даним рішенням зобов'язано ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не чинити перешкод ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" у здійсненні його права власності на природний газ, в тому числі здійснювати на вимогу останнього відбір газу з підземних сховищ природного газу, що належить ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на праві власності, тощо. Рішення суду залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.
Крім того, судом досліджений договір №116-168 зберігання природного газу від 15.03.2006р., з пункту 2.10 якого вбачається, що обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні та/або відборі в/із ПСГ, у відповідному місці оформлюється актом прийому-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складаються сторонами та скріплюються печаткою до 15-го числа, наступного за звітним місяцем закачування та/або відбору газу в/із ПСГ. В актах прийому-передачі газу вказується обсяг газу, в тому числі обсяг страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ.
З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ПАТ "Укртрансгаз" були складені та підписані акти №38/02-13 від 14.03.2013р. приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ в січні 2013 року, та №69/02-13 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ в березні 2013 року. На питання суду, третя особа пояснила, що зазначені акти складались після фактичного відбору газу за попередні періоди, про що й свідчать дані акти. З супровідного листа, наданого третьою особою на стороні відповідача вбачається, що акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" за січень 2013р. був надісланий на адресу позивача 11.02.2013р. (у строки передбачені договором зберігання природного газу), але підписаний сторонами лише 14.03.2013р.
Позивачем також зазначається, що ПАТ "Укртрансгаз" не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З аналізу вказаних норм вбачається, що право на звернення до суду мають лише ті особи, право або охоронюваний законом інтерес яких порушується або не визнається іншою особою.
Єдиною правовою підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою, виходячи зі змісту позову, була відсутність відомостей щодо власника ресурсів природного газу, який поставив відповідачу природний газ в обсязі 125664,807тис.куб.м. Разом з цим, позивачем підтверджується фактична поставка відповідачу газу в об'ємах, вказаних в позові, однак не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що поставлений газ належав саме позивачу і діями відповідача порушені права чи охоронювані законом інтереси. Більше того, до матеріалів справи відповідачем наданий договір купівлі-продажу природного газу №42-Х-1328 від 28.12.2012р. між відповідачем та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця у січні 2013 року природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. З акту приймання-передачі, який складено на виконання цього договору вбачається, що 125664,807тис.куб.м. природного газу відповідач отримав саме від третьої особи. Крім того, матеріали справи містять рішення суду, відповідно до якого за ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" визнано право власності на природний газ в об'ємі 4862130,750тис.куб.м., який зберігається у підземних сховищах газу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за договором зберігання станом на 01.09.2012р.
Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Як зазначалось вище, право власності на природний газ відповідачем набувалось на підставі договору купівлі-продажу природного газу №42-Х-13 між ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ПАТ "Концерн Стирол". Дана угода не визнана судом недійною та не існує іншого судового рішення, яке б вказувало на незаконність набуття відповідачем права власності на природний газ. Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Крім того, позивачем не доведено також наявність у відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом, враховуючи, що, згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати позивач.
Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин суду не надано.
В запереченнях від 05.11.2013р. позивач посилається на відсутність факту виділення спірних обсягів газу відповідачу в січні 2013 року. Проте, як зазначалось вище відповідно до п.8.2.3 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого Постановою НКРЕ №420 від 19.04.2012р., порядок приймання-передачі обсягів газу до/із ПСГ визначається відповідними договорами, укладеними між ГЗП та замовником. Між відповідачем та третьою особою (ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО") був укладений договір, на підставі якого складений акт приймання-передачі газу.
Доводів, щодо передбачення чинним законодавством наслідків не обліку чи неправильного обліку газу у газотранспортній системі саме у виді нікчемності договорів на продаж газу із газотранспортної системи газопостачальними організаціями, суду не надано.
Суд вважає, що спірні питання обліку газу стосуються лише позивача та третьої особи, а не відповідача у справі, який отримав зазначену кількість газу в межах діючого між ним та третьою особою договору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов заперечив, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ, до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м.Горлівка, про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно -125664,807тис.куб.м. природного газу є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 05.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 08.11.2013р.
Суддя Е.І. Малікова