05.11.13р. Справа № 904/7788/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна", (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА", (с. Піщанка, Новомосковський район, Дніпропетровська область)
про стягнення 75 103,67 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Луцюк В.В. - представник (дов. № б/н від 14.03.13р.)
від відповідача: Присенко О.Г. - представник (дов. № б/н від 03.06.13р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" (далі-відповідач) про стягнення 75 103,67 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 65 061,19 грн. - основний борг, 8 157,47 грн. - пеня, 151,08 грн. - інфляційні втрати, 1 733,93 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 82-24 від 03.01.13р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Представником позивача у судовому засіданні надано клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів витребуваних судом та заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідач до суду подав відзив на позовну заяву позивача, в якому зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна" визнає частково в сумі основного боргу 65061,19 грн. з наступних підстав.
Відповідно до договору поставки № 82-24 від 03.01.13р. ТОВ "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" повинно було оплатити позивачу суму заборгованості, яка складає на теперішній час 65 061,19 грн. У зв'язку зі складним фінансовим становищем, яке склалось з приводу не сплати контрагентами заборгованості перед їхнім підприємством, відповідач не в змозі був виконати свої зобов'язання належним чином, але намагався погасити заборгованість, по мірі надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача й на теперішній час визнає суму основного боргу у розмірі 65 061,19грн.
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем були допущені помилки при розрахунку ціни позову, а саме у розрахунку збитків від інфляції позивач не вірно вказав індекс інфляції у червні місяці, який становив 100%, а не 100,1% як вказує позивач. У розрахунках 3% річних за заборгованістю також допустив помилки - не вірно розрахував кількість днів прострочення, яка призвела до не точного нарахування суми (розрахунок суми трьох відсотків заборгованості додається нами до відзиву). Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково. В решті заявлених вимог просить відмовити, як зайво нарахованих.
Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
03 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дак-Енергетика", як покупець, було укладено договір № 82-24, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити витратні матеріали, інструмент, технічну хімію та вироби кріплення (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару.
Кількість, ціна та асортимент товару встановлюється на кожну партію та вказується в специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року (п. 8.1. договору).
Згідно п. 2.2. договору, вартість товару, що поставляється визначається відповідно до рахунків та сплачується у наступному порядку, а саме, 100% вартості товару - покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунку в термін 5-ти банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після отримання партії товару на складі покупця.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що умови поставки - DDP (м. Дніпропетровськ) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів інкотермс 2010 року.
Відповідно до умов даного договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної) на товар в пункті поставки.
Зобов'язання позивача з поставки кожної окремої партії товару вважаються виконаними з моменту передачі відповідачу товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної).
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором № 82-24 від 03.01.13р. виконало належним чином.
На виконання умов даного договору позивачем було здійснено поставку товарів:
- за видатковою накладною № 58/00000977 від 30.01.13р. на суму 67,20 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою відповідача. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату (копія видаткової накладної та рахунок на оплату додаються до матеріалів справи а.с. 20, 21).
- за видатковою накладною № 58/00001238 від 05.02.13р. на суму 63 095,76 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується поставленим на видатковій накладній підписом уповноваженої на отримання товару особи та печаткою відповідача, а також довіреністю на одержання цінностей за № 91 від 04.02.13р., виданою відповідачем для отримання товару уповноваженою особою. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату, копія яких додаються до позовної заяви (а.с. 22 - 24).
- за видатковою накладною № 58/00002161 від 25.02.13р. на суму 45 338, 40 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується поставленим на видатковій накладній підписом уповноваженої на отримання товару особи та печаткою відповідача, а також довіреністю на одержання цінностей за № 144 від 25.02.13р., виданою для отримання уповноваженою особою. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату, копія яких додаються до позовної заяви (а.с. 25 - 27).
- за видатковою накладною № 58/00003362 від 22.03.13р. на суму 147 233,44 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується поставленим на видатковій накладній підписом уповноваженої на отримання товару особи та печаткою відповідача, а також довіреністю на одержання цінностей за № 232 від 21.03.13р., виданою для отримання уповноваженою особою. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату, копія яких додаються до позовної заяви (а.с. 28 - 30).
- за видатковою накладною № 58/00003373 від 22.03.13р. на суму 13 052,59 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується поставленим на видатковій накладній підписом уповноваженої на отримання товару особи та печаткою відповідача, а також довіреністю на одержання цінностей за № 230 від 21.03.13р., виданою для отримання уповноваженою особою. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату, копія яких додаються до позовної заяви (а.с. 31, 32).
- за видатковою накладною № 58/00003374 від 22.03.13р. на суму 46 617,60 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується поставленим на видатковій накладній підписом уповноваженої на отримання товару особи та печаткою відповідача, а також довіреністю на одержання цінностей за № 231 від 21.03.13р., виданою для отримання уповноваженою особою. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату, копія яких додаються до позовної заяви (а.с. 34, 35).
- за видатковою накладною № 58/00003789 від 29.03.13р. на суму 5 851,20 грн. По вказаному товару позивачем було виставлено рахунок на оплату, які додаються до матеріалів справи (а.с. 37, 38).
По вищевказаним видатковим накладним, позивачем було поставлено товар відповідачу на суму 321 246,19 грн.
Згідно банківським накладним, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 39 - 47) відповідачем було частково оплачено заборгованість у сумі 256 185,00 грн.
Таким чином, неоплаченою залишилась вартість товару на загальну суму 65 061,19 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печаткою товариств.
Позивач посилається на те, що намагаючись врегулювати спір у досудовому порядку 29.07.13р. надіслав відповідачеві на юридичну та фактичну адреси вимогу за вих. № 255 від 29.07.13р. (а.с. 48, 49), в якій просить найближчим часом, а саме, протягом 7-ми днів погасити заборгованість.
Відповідачем вимога позивача про сплату заборгованості за поставлений товар залишена без відповіді та задоволення.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по основному боргу у загальному розмірі 65 061,19 грн.
Доказів виконання по оплаті за договором № 82-24 від 03.01.13р. на загальну суму 65 061,19 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, але згідно наданого відзиву на позовну заяву, визнав заборгованість перед позивачем у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 65 061,19 грн.
Згідно п. 5.5. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
На підставі п. 5.5. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.13р. по 01.10.13р. у розмірі 8 157,47 грн., згідно розрахунку, який доданий до позовної заяви (а.с. 14, 15).
За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунок позивача судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 8 157,47 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.04.13р. по 01.10.13р. у розмірі 1 733,93 грн., згідно розрахунку, який доданий до позовної заяви (а.с. 14).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 1 733,93 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Позивач розрахував та заявив до стягнення інфляційні втрати за період прострочення з 01.06.13р. по 30.06.13р. у сумі 151,08 грн., згідно розрахунку, який доданий до позовної заяви (а.с. 14).
Перевіривши розрахунок позивача судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку. Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 151,08 грн.
Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" (юридична адреса: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Степова, 2А, 2Б; поштова адреса: 49021, м. Дніпропетровськ, вул. Варварівська, 24; код ЄДРПОУ 33165522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна" (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; поштова адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 57-А; код ЄДРПОУ 20010785) - 65 061 (шістдесят п'ять тисяч шістдесят одна) грн. 19 коп. основного боргу, 8 157 (вісім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 47 коп. пені, 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 93 коп. 3% річних, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін
Повне рішення складено 11.11.13р.