Справа № 161/12656/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В.
Провадження № 22-ц/773/1553/13 Категорія: 41 Доповідач: Киця С. І.
08 листопада 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
при секретарі Семенюк О.А.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року в даній справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою задоволено. Ухвалено вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1
Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним, необґрунтованим, оскільки суд вирішив справу не у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства, висновки не відповідають обставинам справи та доказам, що були досліджені у судовому засіданні. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін із таких підстав.
Статтею 744 ЦК України передбачено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ст.748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що 12 серпня 1997 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_2 був укладений договір пожиттєвого утримання, який посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Четверговою Е.О.
Відповідно до п.1 вищезазначеного договору ОСОБА_4, ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_2 належну на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_1. У п.5 договору зазначено, що ОСОБА_2. зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_4, ОСОБА_3, забезпечувати їх харчуванням, одягом, доглядати, надавати необхідну допомогу з правом довічного проживання в цій квартирі.
03 вересня 1997 року у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 Отже, після укладення договору пожиттєвого утримання позивач ОСОБА_2 став власником житла - квартири за адресою АДРЕСА_1
Позивачу з боку відповідача чиняться перешкоди у користуванні його власністю, у позивача відсутні ключ від квартири, можливість вільного доступу до неї і суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що порушене право підлягає захисту та вселив позивача до спірної квартири.
Висновком дільничого інспектора Луцького МВ УМВС України від 6 лютого 2013 року, постановою Луцького МВ УМВС України про відмову у порушенні кримінальної справи від 6 листопада 2012 року, журналом відвідувань підтверджується факт чинення перешкод відповідачем ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 у виконанні умов договору довічного утримання та користуванні квартирою. Вселення позивача в квартиру, що належить йому на праві власності, не порушує права відповідача ОСОБА_3 на проживання в спірній квартирі, а стаття 50 ЖК України, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами.
Доводи відповідача про те, що позивач не може вселитись у спірну квартиру, оскільки у її користуванні знаходиться вся квартира, а позивач забезпечений житлом, не відповідають змісту договору пожиттєвого утримання, так як у ньому відсутні застереження щодо неможливості користування квартирою власником за життя ОСОБА_3
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді