Справа № 758/6545/13-ц
Категорія 43
31 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шаховніної М. О. ,
при секретарях - Гуменюк А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка представляє свої інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги,
У травні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, яка представляє свої інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги.
Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_1 з 1986 року по 2011 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від даного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначив, що малолітній ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином лише відповідачки, що підтверджується рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.05.2012 року. Після народження ОСОБА_4 відповідачка разом малолітнім були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_8 у спірній квартирі не зареєстровані.
26 грудня 2000 року відділом приватизації житла Подільської районної в м. Києві державної адміністрації було видано свідоцтво про право власності на житло в рівних частках ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5
Вказав, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.08.2011 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/5 частки спірної квартири.
Посилаючись на те, що відповідачі не знялися з реєстрації у спірній квартирі та з грудня 2010 року і по день подання позову до суду лише позивачі сплачують за житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2010 року по квітень 2013 року в розмірі 5 053 грн. 72 коп. та судові витрати.
У судовому засіданні ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2010 року по вересень 2013 року у розмірі 5 790 грн. 52 коп. та судові витрати.
У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги від 22.10.2013 року підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що з грудня 2010 року відповідачі не проживають у спірній квартирі, не сплачують кошти за житлово-комунальні послуги, чим грубо порушують обов'язки покладені на них ст. 151, 156 ЖК УРСР. Зазначив, що дані витрати несе власник особового рахунку ОСОБА_2, оскільки ці послуги нараховуються із рахунку зареєстрованих осіб на житловій площі спірної квартири.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність (а.с. 60).
Відповідачка, яка представляє свої інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що не заперечує проти позовних вимог про визнання її та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. Що стосується позовних вимог про стягнення з неї половини суми за оплату житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, то в цій частині просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що позивачами неправильно здійснено розрахунок ціни позову, оскільки до нього були включені також ті витрати, котрі нараховуються відповідно до фактичних показань лічильника.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачки, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенні частково з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, спірне жиле приміщення являє собою двокімнатну квартиру, жилою площею 38.8 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
У спірній квартирі зареєстровано чотири особи, що підтверджується довідкою форми № 3 виданою КП "Введенське" від 15.05.2013 року № 500, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. ОСОБА_2 у спірній квартирі не зареєстрована (а. с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.
П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа за заявою дружини померлого ОСОБА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 01 березня 2012 року (а.с. 9).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 24 жовтня 1986 року по 14 червня 2011 року (а.с. 20-21). Від даного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року виключено відомості про ОСОБА_1, як батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з актового запису про народження за № 1421 від 02 серпня 2008 року (а.с. 22).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень прізвище та по-батькові ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_4 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року (а.с. 97-98), що підтверджується свідоцтвом про народження від 27 листопада 2012 року (а.с. 96).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 2000 року, виданого відділом приватизації житла Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності в рівних долях ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (а.с. 8).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.08.2011 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/5 частки спірної квартири (а.с. 23-27), яке зареєстровано в реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві (а.с. 19).
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ЖК України.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що під час підписання мирової угоди відповідачка обіцяла, що вона разом із сином ОСОБА_4. зніміться з реєстрації за адресою спірної квартири, однак до цього часу зареєстрована у спірній квартирі, що не заперечувалося відповідачкою.
Оскільки, реєстрація відповідачки та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 порушує права позивачів вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає задоволенню в цій частині, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потрібно визнати такими, що втратили право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
З грудня 2010 року та по вересень 2013 року лише власник сплачував за житлово-комунальні послуги, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 11-18, 78, 95, 94-133).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки. Наймач квартири, що належить на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідачка, яка зареєстрована у спірній квартирі, не сплачувала кошти за житлово-комунальні послуги, а тому вимоги про стягнення частини сплачених сум з відповідачки у межах строку позовної давності законні та обґрунтовані.
Проте, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково щодо стягнення частини сплачених коштів за житлово-комунальні послуги у зв'язку з наступним.
Як встановлено у судовому засіданні, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у спірній квартирі зареєстрований також їх повнолітній син ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_4. Враховуючи зазначене, з відповідача підлягає стягненню частина сплачених коштів за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 860 грн. 35 коп.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а з відповідача слід стягнути 3 860 грн. 35 коп. за житлово-комунальні послуги, що підтверджується квитанціями.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору у розмірі 344 грн. 10 коп.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 316, 319, 322, 383, 391, 405, 525, 526 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 11, 59, 60, 79-81, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) частину сплачених коштів за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 860 грн. 35 коп. (три тисячі вісімсот шістдесят гривень тридцять п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп. (триста сорок чотири гривні десять копійок).
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М. О. Шаховніна