15 серпня 2013 року № 810/3991/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Пилипчук В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Констракшин» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Партнер Констракшин» звернулось до суду з позовом до Миронівської МДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0001802202 та №0001812202.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача і ТОВ «Старт-Д» є необґрунтованими у зв'язку з тим, що вони підтвердженні первинними документи податкового та бухгалтерського обліку фактичного надання послуг, поставлених цим контрагентом, та, відповідно, правомірності нарахування податкового кредиту. Крім того, позивач вважає безпідставними висновки відповідача щодо нікчемності господарських операцій лише на підставі даних перевірок контрагента.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
ТОВ «Партнер Констракшин» зареєстроване як юридична особа 15.06.2009, як платник податків перебуває на обліку у Миронівській МДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.
Посадовими особами Миронівської МДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з 16.06.2013 по 25.06.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Партнер Констракшин» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д» за період 01.01.2010 - 31.01.2013.
За наслідками перевірки складено Акт від 27.06.2013 № 222/22-011/36484009, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Партнер Констракшин» п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 202, ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 234, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), неправомірність формування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д», що призвело до їх завищення на суму 158 843,13 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2012р на суму 144 243,13грн., за IV квартал 2012р на 14 600,00 грн. та неправомірність формування доходів по взаємовідносинах з ТОВ «Емвей Україна», що призвело до їх завищення 166 259,57 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2012р. у сумі 150676.24грн, за IV квартал 2012 р. у сумі 15 583,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 в сумі 4 007,28 грн. (19082,29 x 21%- вартість послуг з оформлення); п. 44.1 ст. 44. п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, ст.ст. 185, 186, 187, 188, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, ст. 200 ПК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з придбання товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Старт-Д», що призвело до їх завищення на суму 32 101,96грн, в т.ч. за травень 2012р. на суму 9 149,83 грн., за червень 2012р. на суму 5 070,00 грн, за липень 2012р. на суму 4 307,79 грн., за серпень 2012р. на 11 224,34 грн., за вересень 2012р. на суму 2 350,00 грн., та неправомірність формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Емвей Україна», що призвело до їх завищення в сумі 33 251,91 грн., в т.ч. за серпень 2012р. на 30 135,24 грн., за листопад 2012р. на 3 116, 67 грн., в результаті чого занижено суму ІІДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 4 157,79 грн., в т.ч. за липень 2012р. на суму 974,46 грн., за серпень 2012р. на 833,33 грн., за вересень 2012р. на 2 350,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013: №0001802201, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток в розмірі 4 004,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 004,00 грн., і №0001812201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 157,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 079,00 грн.
Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як встановлено судом, позивачем надавались послуги ТОВ «Емвей Україна» з облаштування торгівельних приміщень та поставки товарів.
Як зазначено позивачем, для виконання зобов'язань перед ТОВ «Емвей Україна», ТОВ «Партнер Констракшин» (замовник) укладено з ТОВ «Старт-Д» (виконавець) договори з виконання робіт від 06.04.2012 №06/04-11 та від 18.05.2012 №18/05-12.
Умовами договорів визначено, що прийом-передача товару здійснюється на складі замовника на підставі оформленої сторонами видаткової накладної.
Згідно наданих позивачем документів, ТОВ «Партнер Констракшин» придбало у ТОВ «Старт-Д» матеріали, роботи та послуги, на що виписані накладні від 01.08.2012 №4619 та від 02.08.2012 №4619, акти виконаних робіт від 20.08.2012 №4479, від 21.08.2012 №4621 та від 14.09.2012 №5159 на суму 190 611,75 грн., у т.ч. ПДВ - 8 934,46 грн., які позивачем віднесено до податкового кредиту.
Зі змісту Акту перевірки слідує, що Головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства, зокрема, ТОВ «Старт-Д» (код 32694059), фактично являються «транзитними» підприємствами, що надають послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Проведеними слідчими діями не встановлено наявності на підприємствах основних засобів, нерухомості, виробничих потужностей, тощо.
Відповідно до матеріалів, отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, враховуючи наступні обставини.
У ході проведення перевірки встановлено, що за податковою адресою ТОВ «Старт- Д» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності, відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості.
Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Старт-Д» та проведених заходів встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту і торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного ваду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.
ТОВ «Старт-Д» за 2011-2012 роки сформовано податковий кредит від підприємств ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ІІІІ «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 316Н44Н1) за вересень 2011 року, БПП «Єура» (код за ЄДРПОУ 3066X399) за серпень. листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, оскільки у зазначених підприємств відсутній податковий кредит - згідно наданих розрахунків коригування, задекларувавши податкові зобов'язання, підприємства здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам.
Отже, ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537), ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243), ПП «ЄВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292), ПВГІ «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848), ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481), БПП «Єура» (код за ЄДРПОУ 30668399), ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) купували товар у 2011-2012 роках, тому не могли здійснювати його реалізацію ТОВ «Старт-Д».
Враховуючи викладене, операції з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) без фактичної їх поставки ТОВ «Старт-Д» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від вказаних підприємств до ТОВ «Старт-Д» та покупця - ТОВ «Партнер Констракшин».
Тому ТОВ «Старт-Д» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
У зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Старт-Д» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, а перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Партнер Констракшин» стверджувало, що роботи були виконані саме ТОВ «Старт-Д», проте, як до перевірки, так і суду не надано жодних доказів, що могли б підтвердити факти перебування працівників ТОВ «Старт-Д» на території ТОВ «Емвей Україна», де фактично виконувались роботи.
Так, сукупність наданих позивачем документів дійсно підтверджує наявність факту виконаних позивачем робіт на користь ТОВ «Емвей Україна», проте позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання таких робіт саме ТОВ «Старт-Д».
У той же час, надані позивачем фотокопії актів приймання виконаних робіт від ТОВ «Старт-Д» не містять чіткого визначення, які саме роботи виконано та поставлено товари та місця їх складання, що суперечить умовам договорів від 06.04.2012 №06/04-11 та від 18.05.2012 №18/05-12.
Також, згідно відомостей Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №7203/224/32694059, до видів діяльності, які має право здійснювати ТОВ «Старт-Д», відносяться: посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими та кольоровими металами в первинних формах на напівфабрикатами з них (51.52.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0, основний вид діяльності) та діяльність автомобільного вантажного транспорту. До вказаних видів діяльності не відноситься виконання будівельних та монтажних робіт, що начебто виконувались даним підприємством на користь позивача.
Отже, суд вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності господарських операцій позивача і ТОВ «Старт-Д» є обґрунтованими, оскільки наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується реальність наданих послуг саме даним підприємством.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПП України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, зі змісту ст. 198 ПК України слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Враховуючи викладене, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Частиною 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
При розгляді справи щодо оскарження рішень контролюючих органів, прийнятих на підставі їх висновків про нікчемність правочинів, підлягає з'ясуванню, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.
Враховуючи викладене, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт виконаних робіт ТОВ «Старт-Д» на підставі договорів від 06.04.2012 №06/04-11 та від 18.05.2012 №18/05-12 не підтверджується документально, тому висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - правомірними.
Щодо наданих позивачем на підтвердження реальності виконання робіт за вказаними договорами фотознімків, суд зазначає, що вони не можуть бути належним доказом товарності та реальності господарських операцій, оскільки вказані фотознімки не відображають процесу, місця та строків виконання робіт, осіб, які їх виконали, та правових підстав для формування податкової звітності. Також, з фотокопії листа ТОВ «Старт-Д» від 13.08.2013 №6 слідує, що його адресовано не позивачу, а ТОВ «Партнер Констракшн», підписано директором товариства Томшіним А.В., у той час в інших документах, наданих позивачем, директором вказано Томшина А.А.
Крім того, в ході судового розгляду справи представник позивача не міг пояснити з якою метою підприємство залучало ТОВ «Старт-Д» до виконання робіт на користь ТОВ «Емвей Україна».
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159 - 163, 167, КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2013 р.