Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2013 р. Справа №805/14679/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10-30 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Фоміній О.Д.
розглянувши у позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
за участю :
представника позивача: Коваль Т.О. -
Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо виконання вимог від 04.04.2012 року № Ф 121у про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 1978 грн. 95 коп.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем під час знаходження у нього на виконанні виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 1978 грн. 95 коп. не вжиті передбачені законом заходи примусового виконання виконавчих документів, що призвело до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України. Зазначає, що на державного виконавця покладений обов'язок вжити заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції з визнання вимоги №Ф 121у, видана управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області 04.04.2013 р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість на користь Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області в розмірі 1978,95 грн. - неправомірною; зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги № Ф 121у, видана управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області 04.04.2013 р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість на користь Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області в розмірі 1978,95 грн. шляхом повторного направлення запитів до обліково-реєстраційних установ, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішній прав, направлення до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про час і місце судового засідання відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КАС України, - суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття у судове засідання сторони, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки. Оскільки, є відомості про те, що судова повістка відповідачу вручена, то неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 23.05.2013 р. державним виконавцем ВДВС Волноваського районного управління юстиції при примусовому виконанні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області від 04.04.2012 р. № Ф-121у винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №38114331 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості в сумі 1978 грн. 95 коп.
30.09.2013 року фахівець УПФУ у Волноваському районі ознайомився з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості, за результатами якого складений протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" у Державній виконавчій службі.
Як вбачається з зазначеного протоколу, на час ознайомлення ВДВС Волноваського РУЮ вживав заходи по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі заборгованості в розмірі 1978 грн. 95 коп., а саме: 14.05.2012 р., 19.09.2013 р. надсилались запити до органів Державної податкової служби; 14.05.2012 р. надісланий запит до МРЕВ та отримано відповідь 02.06.2012 р., 19.09.2013 р. надісланий запит до БТІ.
Крім того, 29.05.2013 р. державним виконавцем ВДВС Волноваського РУЮ ОСОБА_2 викликався до державного виконавця.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
Щодо вимоги позовної заяви про визнання неправомірною бездіяльності відповідача під час виконання виконавчих документів на підставі Закону України "Про виконавче провадження", суд враховує наступне.
В розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 6 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону, державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;
4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;
5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;
8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;
9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;
10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;
16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;
19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Як встановлено судом, державним виконавцем з часу знаходження на виконанні виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 боргу вживались заходи по примусовому виконанню виконавчих документів позивача, передбачені зазначеними нормами чинного законодавства, а саме, неодноразово надсилались запити до органів Державної податкової служби, Відділу реєстраційно-екземенаційної роботи, Бюро технічної інвентаризації, боржнику направлялись виклики державного виконавця.
Таким чином, наведені права, що надані державному виконавцю, повинні використовуватися ним для своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішень.
Суд зазначає, що за загальним правилом поняття «право» слід розуміти як передбачений законодавством зовнішній вияв волі суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки, а «обов'язком» є нормативно закріплене коло дій, покладених на певних осіб та безумовних для виконання. Відтак суд наголошує, що можливість зобов'язання суб'єкта владних повноважень на вчинення будь-яких дій має кореспондувати з встановленим законодавством обов'язком такого суб'єкта вчиняти ці дії.
Як зазначалось, частини 3 статті 11 Закону встановлює саме права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, тому у суду відсутні підстави покладати відповідальність за не вчинення таких дій, оскільки такий обов'язок на законодавчому рівні не встановлений.
Суд також зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача.
За приписами частини другої ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Тобто, саме протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (у спірних правовідносинах до 23.11.2013 р.) державний виконавець може використовувати надані йому права у процесі здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи наведене та відсутність порушення строку здійснення виконавчого провадження суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повторно направити запити до обліково-реєстраційних установ, здійснити виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, винести постанову про привід боржника через органи внутрішній прав, направити до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд враховує, що вжиття таких заходів виконання виконавчих документів є правом державного виконавця, наданим йому Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 2, ст. 7-15, ст. 71, ст. 72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 жовтня 2013 року. Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Крилова М.М.