Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2013 р. Справа №805/14415/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-17 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Фоміній О.Д.
розглянувши позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
за участю представника позивача Коваль Т.О.
Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною щодо виконання вимог від 05.03.2013 року № Ф180у про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 3827 грн. 76 коп., від 07.05.2013 року № Ф180у про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 1194 грн. 03 коп., від 05.08.2013 року № Ф180у про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 1194 грн. 03 коп. та зобов'язання вжити дієві заходи з примусового виконання вимог шляхом направлення запитів до обліково-реєстраційних установ, надання копій матеріалів виконавчого провадження, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, направлення подання до суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем під час знаходження у нього на виконанні виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості за виконавчим вимогами про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному загальному розмірі 6215 грн. 82 коп. не вжиті передбачені законом заходи примусового виконання виконавчих документів, що призвело до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.
Зазначає, що на державного виконавця покладений обов'язок вжити заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.
Позивач вважає, що зазначені виконавчі провадження не закінчені на теперішній час через те, що державним виконавцем не встановлений майновий стан боржника.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засіданні не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КАС України, - суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття у судове засідання сторони, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки. Оскільки, є відомості про те, що судова повістка відповідачу вручена, то неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив наступне.
27.09.2013 року фахівець УПФУ у Волноваському районі ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості, за результатами якого складений протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" у Державній виконавчій службі.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи 29.03.2013 року ВДВС Волноваського районного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3827 грн. 76 коп. на підставі вимоги від 05.03.2013 року № Ф180у.
31.05.2013 року ВДВС Волноваського районного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1194 грн. 03 коп. на підставі вимоги від 07.05.2013 року № Ф180у.
Крім того, 06.09.2013 року ВДВС Волноваського районного управління юстиції отримано від УПФУ у Волноваському районі Донецької області заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05.08.2013 року № Ф180у, однак відомостей щодо відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим документом позивачем не надано.
Як вбачається з протоколу ознайомлення зі станом виконавчого провадження від 27.09.2013 року, на час ознайомлення ВДВС Волноваського РУЮ вживав заходи по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з боржника ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Волноваському районі заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6215 грн. 82 коп., а саме: 03.04.2013 року надсилалися запити до органів Державної податкової служби, 03.04.3013 року - до МРЕВ про наявність транспортних засобів, належних на праві власності ОСОБА_2 та 03.04.2013 року направлений на адресу ОСОБА_2 виклик державного виконавця.
Згідно відповіді МРЕВ від 05.04.2013 року за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані.
Згідно відповіді Державної податкової служби від 04.04.2013 року надана інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах стосовно ОСОБА_2
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
Щодо вимоги позовної заяви про визнання неправомірною бездіяльності відповідача під час виконання виконавчих документів на підставі Закону України "Про виконавче провадження", суд враховує наступне.
В розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 6 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону, державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;
4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;
5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;
8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;
9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;
10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;
16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;
19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Як встановлено судом, державним виконавцем з часу знаходження на виконанні виконавчих проваджень щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 боргу вживались заходи по примусовому виконанню виконавчих документів позивача, передбачені зазначеними нормами чинного законодавства, а саме, надсилались запити до органів Державної податкової служби, МРЕВ ДАЇ, боржнику направлялись виклики державного виконавця.
Тобто, під час виконання виконавчих документів у спірних взаємовідносинах відповідачем здійснювались заходи щодо примусового виконання виконавчих документів, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", що спростовує довід позивача про бездіяльність державного виконавця, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача.
Як зазначає позивач у позовній заяві, державним виконавцем не здійснено певні дії право на здійснення яких він має у відповідності до частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». Суд звертає увагу позивача, що наведені у позовних вимогах дії є правом, а не обов'язком державного виконавця. При цьому, виключно державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має вирішувати які із зазначених у частині 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» прав буде реалізовувати для виконання виконавчого документу, а які - ні.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Суд зазначає, що вимоги про сплату боргу, що видані УПФУ про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості, є рішеннями майнового характеру.
Як зазначалось судом, постановами державного виконавця відкриті виконавчі провадження з примусового виконання вимог 29.03.2013 року та 31.05.2013 року. Таким чином, строк проведення виконавчих дій (шість місяців) обчислюється починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження.
Отже, строк проведення виконавчих дій (шість місяців) на день ознайомлення (27 вересня 2013 року) позивача з виконавчими провадженнями відповідачем не порушено. Доказів наявності бездіяльності відповідача після 27 вересня 2013 року позивачем суду не надано.
Що стосується деяких невиконаних дій державним виконавцем, суд звертає увагу позивача, що шестимісячний строк проведення виконавчих дій на день ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження - 27 вересня 2013 року - не закінчився, доказів не вчинення відповідачем всіх необхідних дій після 27 вересня 2013 року позивачем не надано.
Таким чином, вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача неправомірною є передчасними та не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача направити запити до обліково-реєстраційних установ, надати копії матеріалів виконавчого провадження, здійснити виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцем мешкання, винести постанову про привід боржника через органи внутрішніх справ, направити подання до суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тобто вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Заходи примусового виконання рішень визначені нормою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» та ними є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Як вже зазначалось судом, обов'язок вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень на державного виконавця покладений статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає обов'язки і права державних виконавців.
Суд звертає увагу позивача, що зазначені дії є правом державного виконавця, а не обов'язком, а відповідна норма закону, тобто частина 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» не є імперативною.
Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав. Враховуючи те, що строк здійснення виконавчих проваджень на момент ознайомлення УПФУ зі станом реалізації виконавчого провадження - 27 вересня 2013 року по виконавчим провадженням №37342181, № 38311792 не завершився, а також те, що державний виконавець зобов'язаний в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» вживати дієві заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі, то суд дійшов висновку, що вимоги позивача в іншій частині також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 2, ст. 7-15, ст. 71, ст. 72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
У судовому засіданні 04 листопада 2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 11 листопада 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.