17 червня 2013 р.Справа № 1622/2а-16030/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.12.2012р. по справі № 1622/2а-16030/12
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії УПФ України в Октябрському районі м. Полтави, зобов'язати УПФ України в Октябрському районі м. Полтаві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 01.10.2012 р.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2012 р. у задоволенні позову відмолено.
ОСОБА_1 (надалі Позивач), не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав заперечення проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.
Згідно ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з є суддею у відставці, інвалідом 2 групи, 01.07.2010 р. перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує щомісячне грошове утримання судді, що підтверджується довідкою МСЕК № 0254979, наказами Господарського суду Полтавської області від 31.07.2007р.,16.12.2010р.,01.07.2010р. (а.с.9-14)
01.12.2012 р. ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача про призначення пенсію за інвалідністю відповідно до ст. ст. 7, 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не припиняючи виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, призначеного на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (а.с. 6).
24.10.2012 р. у призначенні позивачу пенсії по інвалідності з одночасною виплатою довічного грошового утримання відповідачем відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні спірної постанови відповідач діяв правомірно, на підставі, в порядку та межах повноважень, наданих законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі ч.1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Згідно з частиною другою статті 10 вказаного Закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України " Про статус суддів" ( що діяла на час виходу позивача у відставку) передбачено виплату судді, який пішов у відставку та має не менш ніж 20 стаж , за його вибором пенсія , на умовах передбачених ст.37 Закону України " Про державну службу".
Право судді, який набув право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, на отримання щомісячного грошового утримання передбачалося Указом Президента України від 10.07.1995р. № 584/95 " Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів". (далі Указ № 584/95.
Відповідно до ч.1 ст.138 Закону України " Про судоустрій та статус суддів" ( яка діяла на час звернення позивача за призначенням пенсії) суддя, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України " Про державну службу " або за його вибором , щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання.
Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус суддів", постановою Верховної Ради України від 15.12.1992 року № 2863-ХІІ "Про порядок введення вдію Закону України "Про статус суддів".
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що щомісячне довічне грошове утримання суддів не є пенсією.
Разом з тим, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 р. № 4-рп/2007 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про гарантії незалежності суддів), щомісячне довічне грошове утримання, як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що закони, які регулюють порядок призначення пенсії та довічного грошового утримання судді у відставці, не дають права на отримання цих видів соціального забезпечення суддів у відставці одночасно.
Відповідно до ст. 139 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачалася можливість виплати судді пенсії на загальних підставах тільки у разі припинення його відставки.
Згідно ч.2,3 ст. 138 цього Закону суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України " Про державну службу".
Таким чином, законом виключається можливість отримання суддею у відставці одночасно пенсії, призначеної на загальних підставах, та пенсії державного службовця або щомісячного довічного грошового утримання, передбачених Законом України «Про статус суддів».
Зокрема, це обумовлено особливістю соціального забезпечення суддів, тому як базою для обчислення і перерахунку як пенсії, так і довічного грошового утримання, є заробітна плата працюючого на аналогічній посаді судді, оскільки довічне грошове утримання судді, який працює, призначається на єдиних засадах і після звільнення у відставку.
За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим, оскільки підстави для одночасного отримання позивачем пенсії по інвалідності та щомісячного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20.12.2012 р. (справа № 21-360а12).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2012 р. відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.12.2012р. по справі № 1622/2а-16030/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.