31 жовтня 2013 року Справа № 9104/46736/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 26.01.2012 р. по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
29.02.2008 р. позивач - Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4412,97 грн., у т.ч. 1865,51 грн. донарахованих внесків, 75,53 грн. фінансових санкцій застосованих рішенням № 423 від 26 грудня 2007 року, 2466,54 грн. фінансових санкцій застосованих рішенням № 424 від 27 грудня 2007 року та 5,39 грн. пені.
Свої вимоги позивач мотивував допущенням відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду та невиконанням в добровільному порядку рішень органу Пенсійного фонду про застосування штрафних санкцій за недотримання порядку нарахування страхових внесків на оплату праці найманих працівників.
Постановою господарського суду Тернопiльської областi від 26.01.2012 р. адміністративний позов задоволено. Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 4412,97 грн. страхових внесків, фінансових санкцій та пені на користь управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі (вул. Шевченка, 2а, м Борщів, Тернопільська область, код 21156551).
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що правомірність застосування фінансових санкцій та нарахування пені управлінням Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі № 22а-11303/08/9104 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2011 року у справі К-10847/10.
Згідно з приписами ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1865,51 грн. донарахованих внесків, 75,53 грн. фінансових санкцій, 5,39 грн. пені застосованих рішенням № 423 від 26 грудня 2007 року, 2466,54 грн. фінансових санкцій застосованих рішенням № 424 від 27 грудня 2007 року, належить задовольнити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що нею щомісячно сплачувались страхові внески, відтак з актом позивача № 54 від 21.12.2007 року, апелянт непогоджується, оскільки за квітень - грудень 2005 року нею було сплачено відповідні внески.
Апелянт також посилається на неправильне прийняття звітності спеціалістами ПФУ у Борщівському районі Тернопільської області та зазначає, що із рішеннями позивача № 423 та № 424 вона під розписку не ознайомлювалась.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон №1058-ІV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою ПФ №21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №128/2004, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з приписами Закону №1058-ІV, Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та вищевказаної Інструкції, розмір страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування обчислюється та сплачується по відношенню до ФОП ОСОБА_1 із доходу її найманих працівників.
Частиною 2 ст. 106 Закону №1058-ІV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Статтею 106 Закону № 1058-ІV та п.п.9.3.2 п.9.3 ст.9 Інструкції № 21-1 визначено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. При цьому, застосування штрафу та пені за вказане порушення, оформлюються рішенням встановленого зразка. А розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, зокрема карток особового рахунку платника, розрахунку суми позову (а.с.8-20), рішень №№ 423,424 від 26 та 24 грудня 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (а.с.28-31) та інших зібраних у справі доказів всупереч вищезгаданим нормам законодавства, ФОП ОСОБА_1 не сплатила до Фонду 4412,97 грн. страхових внесків, фінансових санкцій та пені.
Так, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що правомірність застосування фінансових санкцій та нарахування пені управлінням Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі № 22а-11303/08/9104 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2011 року у справі К-10847/10.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 26.01.2012 р. по справі № 6/21-772 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик