копія
23 жовтня 2013 р. Справа № 804/12754/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування вимоги про сплату недоїмки від 01.08.2013 р. № Ю-299/3, -
Комунальне підприємство "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради звернулось із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просить суд:
- визнати протиправною вимогу про сплату боргу № Ю-299/3 від 01.08.2013 року, прийняту Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська;
- скасувати вимогу про сплату боргу № Ю-299/3 від 01.08.2013 року, прийняту Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська.
В обґрунтування позову зазначено, що вимога про сплату боргу № Ю-299/3 від 01.08.2013 року, є безпідставною та неправомірною у зв'язку з тим, що нараховані суми недоїмки не відповідають дійсності.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судове засідання 23.10.2013р. з'явився представник позивача, надав свої пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач про розгляд справи 23.10.2013р. був повідомлений належним чином, але свого представника в судове засідання не направив.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу, відповідно до положень ч. 6 ст.128 КАС України, в письмовому провадженні.
Судом було поновлено строк звернення позивача до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2464, здійснює Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань.
Заходи впливу та стягнення, які можуть застосовуватись до платника у випадку неналежного виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску передбачені у ст. 25 Закону №2464. Як зазначено у ч. 1 вказаної статті, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 25 Закону № 2464, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки, є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі, якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У відповідності із вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI Правлінням Пенсійного фонду України постановою від 27.09.2010 року № 21-5 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція № 21-5), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.
Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 21-5 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону п. 4.3.6 п. 4.3, абзацом другим пп. 4.5.2, пп. 4.5.3 п. 4.5 та пп. 4.6.2 п. 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
У пункті 6.3 Інструкції № 21-5 передбачено випадки, в разі настання яких, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, одним із таких - якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску (підп. «б» п.6.3 цієї Інструкції). У такому випадку, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки, є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Згідно з п. 6.4 Інструкції № 21-5 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції(для платника - фізичної особи). Орган Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера «У» (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Отже, вимога про сплату боргу надсилається платнику, якщо у нього є недоїмка по сплаті єдиного внеску за звітний період. Окрім загальної суми боргу у ній окремо повинна зазначатись сума недоїмки за певний звітний період, про необхідність погашення якої, і надсилається ця вимога.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу від 01.08.2013 року №Ю-299/3 в сумі 188218,17 грн., сформована у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, є правомірною.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, є необґрунтованими та безпідставними, а тому, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
У зв'язку з чим, судові витрати, понесені позивачем, не повертаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 71, 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування вимоги про сплату недоїмки від 01.08.2013 р. № Ю-299/3 - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 23.10.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька