10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"06" листопада 2013 р. Справа № 806/81/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Охрімчук І.Г.,
при секретарі Степанській А.В. ,
за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта", Державної податкової служби у Житомирській області Державної податкової служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" до Державної податкової служби у Житомирській області Державної податкової служби України, Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби та Державної податкової служби у Житомирській області Державної податкової служби України в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ в м. Житомирі № 2/0/66-13 від 02.01.2013 року про накладення адміністративного арешту майна, визнати протиправним і скасувати рішення ДПС у Житомирській області про призначення експертизи, визнати протиправними дії ДПС у Житомирській області щодо призначення експертизи, визнати протиправними дії ДПІ в м. Житомирі щодо накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта".
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Державної податкової служби у Житомирській області, щодо призначення експертизи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою податкова служба та товариство звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять: податкова служба - скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю; товариство - скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю .
Представники податкової служби та інспекції підтримали свою апеляційну скаргу і не визнали апеляційну скаргу товариства.
Представник товариства підтримав свою апеляційну скаргу і не визнав апеляційної скарги податкової служби.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга податкової служби задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга товариства підлягає до задоволена з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ в м. Житомирі відповідно до наказу голови ДПС у Житомирській області від 19.12.2012 року №413 та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України , проведено фактичну перевірку АЗС №6 ТОВ "Еліт Нафта" , що розташована за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 54, строком на 10 днів, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Під час проведення перевірки працівниками податкового органу встановлено, що ТОВ "Еліт Нафта" порушила п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Дані порушення відображені в Акті від 29.12.2013 року №06/30/22 фактичної перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів (а.с. 15).
Зазначений акт перевірки вручений 29.12.2012 року директору ТОВ "Еліт Нафта" Іванюку С.В.
В ході перевірки працівниками ДПС в Житомирській області була залучена Інспекція з захисту прав споживачів, для встановлення якості нафтопродуктів. Залучення зазначених спеціалістів для відібрання зразків відбулося на підставі пп.20.1.26 п. 20.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України. На підставі рішення № 02 від 21.12.2012 року представниками Інспекції з захисту прав споживачів, були відібрані три комплекти зразків нафтопродуктів, а саме бензину марок А-92, АИ-95 Євро та А-95, про що складений акт від 21.12.2012 року № 0038 (а.с.12), а відібрані зразки відправлено на експертизу до ВЦ "10 Хімотологічний центр". Одночасно, з відібранням зразків, рішенням Інспекції з захисту прав споживачів від 21.12.2012 року № 04 було накладено тимчасову заборону надання продукції на ринок (а.с.13) .
Один із комплектів зразків був переданий представникам податкового органу. В подальшому супровідним листом від 25.12.2012 року за № 7532/0/51-12/19-6016 зазначені зразки ПММ передані до центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи для проведення досліджень паливно-мастильних матеріалів (а.с. 168) .
За результатами досліджень вказаних нафтопродуктів, переданих на перевірку до митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, був складений висновок № 19/2-123/10068 від 28.12.2012 року, яким встановлено, що бензин автомобільний А-92 ДСТУ-4063-2001 в кількості 8226,00 л. не відповідає вимогам ДСТУ-4063-2001 "Бензин автомобільний технічні умови". Бензин автомобільний А-95 ДСТУ-4063-2001 в кількості 9444,00 л. не відповідає вимогам ДСТУ-4063-2001 "Бензин автомобільний технічні умови". Бензин автомобільний АН-95 Євро вид І клас В ДСТУ-4838-2007 в кількості 5582,00 л. не відповідає вимогам ДСТУ-4838-2007 "Бензин автомобільний технічні умови". Невідповідність ДСТУ встановлена за показниками "Концентрація фактичних смол" (а.с.40-51).
29.12.2012 року працівниками ДПІ в м. Житомирі було складено Протокол про тимчасове затримання майна № 1 від 29.12.2012 року та вручено його копію директору ТОВ "Еліт Нафта" Іванюку С.В. ( а.с. 17-19).
На підставі відомостей, зазначених у протоколі № 1 від 29.12.2012 року, начальником ДПІ в м. Житомирі В.В. Гіруком прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна № 2/0/66-13 від 02.01.2013 року, в якому зазначено накласти тимчасовий арешт майна ТОВ "Еліт Нафта", що зареєстрований за адресою, м. Житомир, проспект Миру, 54, а саме: рідина невстановленого походження із запахом бензину А-95 кількість 9444 літрів, А-92 кількість 8226 літрів, А-95 "Євро" кількість 5582 літрів, що міститься у трьох ємностях на загальну суму 248928,20 грн.(а.с. 20). Дане рішення вручено директору ТОВ "Еліт Нафта" Іванюку С.В. 02.01.2013 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що будь-якого рішення щодо призначення експертизи податковими органами не виносилося. Доказів на підтвердження наявності рішення про призначення експертизи, передбаченого ст. 84 Податкового Кодексу України та про ознайомлення представників ТОВ "Еліт - Нафта" з вказаним рішенням надано не було , а тому дії ДПС в Житомирській області щодо призначення експертизи є протиправними.
В той же час відповідачем доведено правомірність винесення рішення про накладення адміністративного арешту майна.
Оцінюючи таку позицію суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.84.1. ст. 84. Податкового Кодексу України, експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.
В п. 84.2 ст. 84 Податкового Кодексу України, зазначено, що експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) контролюючого органу.
Крім того, згідно п. 84.3 ст. 84 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючий орган, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.
Згідно із п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012, № 1950/5), відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.
Із матеріалів справи та пояснень представників вбачається, що будь-якого рішення щодо призначення експертизи податковими органами не виносилося. В матеріалах справи міститься лише лист ДПС у Житомирській області № 20612/8/22-3106 від 21.12.2012року адресований на адресу ДПС України про надання практичної допомоги ( а.с.57).
Листом від 25.12.2012 року 37532/0/51-12/19-6016 заступник Голови ДПС України просив Центральне митне управлінню лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України провести експертизу наданих зразків на відповідність ДСТУ та надання відповідного висновку ( а.с.168).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом порушено вимоги ст.84 Податкового Кодексу України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень щодо призначення експертизи,ознайомлення представників ТОВ "Еліт - Нафта" з прийнятим рішенням, а тому дії податкового органу є неправомірними.
В той же час колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення ДПІ в м. Житомирі № 2/0/66-13 від 02.01.2013 року про накладення адміністративного арешту майна, суд першої інстанції не звернув уваги на слідуюче.
Порядок підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регулюється статтею 94 Податкового кодексу України.
Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.
Згідно п. 94.10. ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
З аналізу даних положень законодавства вбачається, що для застосування арешту майна одночасно повинні існувати такі три обов'язкові обставини, як:
продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством;
не встановлення власника такого товару;
винятковість способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом
Стосовно такої підстави, як - не встановлення власника нафтопродуктів, то з наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем в ході перевірки були надані ревізорам податкового органу всі запитувані первинні документи на нафтопродукти, які знаходилися в резервуарах на АЗС №6: прибуткові документи, товарно-транспортні накладні, паспорта якості та сертифікати відповідності. Також відповідачем додатково було надано податковому органу угоди з постачання нафтопродуктів, додаткові угоди, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, витяг із журналу обліку надходження нафтопродуктів, змінні звіти тощо.
Отож, в ході перевірки відповідачем було надано податковому органу первинні документи, з яких вбачається, що власником залишків нафтопродуктів, які знаходилися в резервуарах на АЗС №6 є він. Копії первинних документів, що підтверджують право власності відповідача на ревізовані залишки нафтопродуктів містяться також і у матеріалах даної справи.
Паспорти якості згідно Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007р., зареєстрованої Міністерством юстиції України 04.07.2007р. за №762/14029 (надалі - Інструкція № 271), це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Тобто, названі документи не є в розумінні положень чинного законодавства документами, що підтверджують право власності на товар.
Крім того, ні паспорт якості, ні сертифікат відповідності не посвідчують перехід права власності та не закріплюють його за певною особою, а сумніви в їх неналежному оформленні чи невідповідності певних показників, не можуть бути доказом, який однозначно спростовує право власності на паливно-мастильні матеріали.
На думку колегії суддів, можлива невідповідність якісних характеристик ПММ якісним показникам, що були відображені у сертифікатах та паспортах якості не може свідчити про відсутність права власності на них у ТОВ «Еліт Нафта».
Стосовно ж наступної обов'язкової підстави визначеної п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України такої, як - продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством, то порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлений Інструкцією, затвердженої спільним наказом Міністерства палива і енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008р. №8015496 (надалі Інструкція №281).
Підпунктом 5.1.1 Інструкції №281 вказано, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності до цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
Підпункт 10.2.1 даної Інструкції передбачає, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне пальне залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.
Відповідно до пункту 84.1, 84.3 статті 84 Податкового кодексу України, експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях.
Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.
Отже, для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, у яких необхідні спеціальні знання мала б проводитися експертиза, якій повинно передувати рішення податкового органу про призначення експертизи.
В той же час, з матеріалів даної справи вбачається, що рішення про призначення експертизи податковим органом не приймалось, а експертиза в установленому законом порядку не проводилась.
Згідно п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5), результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.
Однак, в матеріалах справи №806/5063/13-а, є лише копія листа центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №19/2-12.3/10068 від 28.12.2012 року, що, в свою чергу, не може прирівнюватися до висновку експертних досліджень.
Відповідно до ч. 3 - 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Наведені положення законодавства та фактичні обставини справи вказують на те, що податковим органом порушено процедуру призначення і проведення експертизи, а відповідно порушено процедуру встановлення обставин (щодо якісних характеристик наявних у залишку нафтопродуктів) які потребують спеціальних знань, а як наслідок рішення податкового органу про накладення адміністративного арешту на майно винесено на підставі неналежного доказу.
Поряд з названим, в супереч положенням ст.71 КАС України, позивачем не було надано суду доказів та не доведено обставин, що продаж товарів відповідачем здійснюється з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком.
Стосовно наступної обов'язкової підстави - спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, то обов'язки платника податку визначені п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України.
Так, платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної вико
Відтак застосування арешту майна повинно бути направлене на виконання платником податків перелічених обов'язків у випадку якщо платник податків їх не виконує або ухиляється від їх виконання.
При цьому, відповідачем не надано доказів та не доведено обставин щодо неналежного виконання позивачем обов'язків, передбачених нормами податкового законодавства, або ухилення від їх виконання.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вжиті відповідачем заходи щодо арешту майна позивача не є такими, що направлені на виконання податкових обов'язків позивача.
Стосовно повноважень податкового органу щодо контролю за якістю товарів та вжиття заходів відповідальності, то відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 61.2 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 191 Податкового кодексу України визначено функції державної податкової служби.
Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік прав органів державної податкової служби.
Виходячи з аналізу зазначених статей, можна стверджувати, що органи державної податкової служби України не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Статтею 2 даного Закону чітко визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Частиною 4 пункту 1 статті 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зазначено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності - проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №573 затверджено Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності. Органи Державної податкової служби України не включено до складу зазначеного переліку, а отже вони не є органами ринкового нагляду і не мають відповідних повноважень.
Тобто, питання щодо належної якості продукції (в тому числі нафтопродуктів), перевірки характеристик продукції, відбирання у суб'єктів господарювання зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, відносяться до завдань та повноважень спеціально визначених законодавством органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (зокрема, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів), а не органів податкового контролю (яким, згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України є органи Державної податкової служби України).
Органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України, а як наслідок не наділені повноваженнями щодо арешту майна, якісні характеристики якого не відповідають показникам паспорта якості та сертифіката відповідності.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави перелічені у п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України для застосування адміністративного арешту є відсутні, а відтак спірне рішення про накладення адміністративного арешту на майно прийнято відповідачем за відсутності правових підстав.
Колегія суддів прийшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову з прийняттям нового про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Житомирській області Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2013 р. в частині відмови у задоволені позову скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м.Житомирі №2/0/66-134 від 2.01.2013 року про накладення адміністративного арешту майна.
Визнати протиправними дії ДПІ у м.Житомирі щодо накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта".
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук
І.Г. Охрімчук
Повний текст виготовлено 10.11.2013 року
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ С.М.Хаюк
Повний текст cудового рішення виготовлено "10" листопада 2013 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" вул.Івана Гонти,84, кім.6,м.Житомир,10019
3,4- відповідачам: Державна податкова служба у Житомирській області Державної податкової служби України вул.Войкова, 7,м.Житомир,10003
Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014