ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
04 листопада 2013 року Справа № 913/2853/13
Провадження № 11/913/2853/13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», м. Київ
до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 141 229 грн. 76 коп.
Суддя Москаленко М.О.
Секретар судового засідання Губарева М.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - Дробот Н.В., довіреність від 01.01.2013
від відповідача - представник не прибув
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 113137 грн. 56 коп. за період з 30.03.2011 по 11.10.2013 та інфляційних нарахувань у сумі 28092 грн. 20 коп. за період з 01.04.2011 по 30.04.2012, нарахованих за прострочення грошового зобов'язання за договором № 15-ТК-2010/211-10 від 26.07.2010, укладеного між сторонами за результатами відкритих торгів, які відбулись 02.07.2010 року.
Позивачем заявлені позовні вимоги підтримані у повному обсязі.
Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його юридичною адресою ухвали суду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням № 9101613072873 про вручення 25.10.2013 поштового відправлення.
Відповідно підпункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв'язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2013 у справі № 8/5014/3282/13, яке набрало законної сили, встановлено факт поставки позивачем відповідачеві товару (гірничо - шахтного обладнання) за договором від 26.07.2010 № 15-ТК-2010/211-10, укладеним між сторонами за результатами відкритих торгів, які відбулись 02.07.2010 року та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 1486360 грн. 00 коп., а також витрати зі сплаті судового збору у розмірі 29727 грн. 20 коп.
На виконання зазначеного судового рішення виданий наказ № 8/5014/3282/13 від 04.02.2013.
На час розгляду справи № 913/2853/13 стягнуті вказаним вище рішенням господарського суду Луганської області грошові суми відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних у сумі 113137 грн. 56 коп. за період з 30.03.2011 по 11.10.2013 та інфляційних нарахувань у сумі 28092 грн. 20 коп. за період з 01.04.2011 по 30.04.2012.
Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу за договором відповідачем надано не було.
Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судовому засіданні свого повноважного представника.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України.
Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2013 у справі № 8/5014/3282/2012 позивачем в рамках вказаної справи заявлялася вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар (гірничо - шахтне обладнання) в сумі 1486360 грн. 00 коп., з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 15-ТК-2010/211-10 за результатами відкритих торгів, які відбулись 02.07.2010, укладеного між сторонами 26.07.2010.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 1486360 грн. 00 коп.
Оскільки стягнута рішенням суду грошова сума відповідачем не сплачена, позивачем в рамках даного позову нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 113137 грн. 56 коп. за період з 30.03.2011 по 11.10.2013 та інфляційні нарахування у сумі 28092 грн. 20 коп. за період з 01.04.2011 по 30.04.2012.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, припиняється зобов'язання, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.
Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зобов'язання відповідача у даній справі щодо сплати заборгованості за поставлений товар (гірничо - шахтне обладнання) в сумі 1486360 грн. 00 коп., ґрунтується на умовах договору № 15-ТК-2010/211-10 від 26.07.2010, укладеного між сторонами за результатами відкритих торгів, які відбулись 02.07.2010 року.
Обсяг цього зобов'язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2013 у справі № 8/5014/3282/2012.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов'язання не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Косіора, 10, м. Красний Луч Луганської області, код 32446546, на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», вул. Спортивна площа, 3, м. Київ, код 34046713, інфляційні нарахування у сумі 28092 грн. 20 коп., 3 % річних у сумі 113137 грн. 56 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2824 грн. 60 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складення та підписання повного рішення - 11.11.2013.
Суддя М.О. Москаленко