Провадження:22ц/790/2544/13 Головуючий 1 інст.- Іванісова Л.О.
Справа №2-256/11 Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія-житлова
31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого- судді Карімової Л.В.
суддів колегії : Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.
при секретарі Гопко А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі - продажу квартири в частині покупця частково удаваним, переведення права покупця по договору купівлі - продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на праві спільної сумісної власності подружжя та виселення,
У серпні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на частку квартири.
Зазначала, що з вересня 2003 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В період спільного проживання з ОСОБА_9 ними за спільні кошти за договором купівлі-продажу від 26 серпня 2004 року було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку було оформлено на ОСОБА_9, однак більша сума коштів, які були витрачені на придбання квартири, належали їй особисто.
Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_9 його дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_6, ОСОБА_7 не визнають її право частку в вищевказаній квартирі, ОСОБА_3 просила про задоволення позову.
У квітні 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3. про визнання права власності на частку зазначеної квартири, посилаючись на те, що ця квартира придбана в період зареєстрованого між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 шлюбу за рахунок коштів, виручених від продажу належної їм трикімнатної квартири АДРЕСА_2, тому є їх спільною сумісною власністю, а після смерті ОСОБА_9 вони і встановленому законом порядку прийняли спадщину.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3. задоволено повністю, а позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3. та ОСОБА_9 без шлюбу в період з вересня 2003 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 а за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - по 1/12 часток за кожним.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2010 року скасовані рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на частку квартири, та в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права на частку квартири у зв'язку з її придбанням в період зареєстрованого шлюбу за рахунок коштів сімейного бюджету, та ухвала апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2009 року про залишення зазначених частин рішення суду першої інстанції без змін, і в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права на частку квартири в порядку спадкування, а також ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2009 року про залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін скасовано та провадження у справі в цій частині закрито.
При новому розгляді справи ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, просила визнати договір купівлі - продажу спірної квартири в частині покупця частково удаваним, перевести права покупця по договору купівлі- продажу квартири на неї, ОСОБА_3, та визнати її покупцем за цим договором поряд з ОСОБА_9 в частці 3/4 частини квартири, визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири.
В обґрунтування уточнених позовних вимог посилалася на ті ж обставини, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги. Такожвказувала, що квартира придбана як за рахунок коштів ОСОБА_9, так і за рахунок її коштів, для них обох і ними обома використовувалася для спільного проживання, а тому вважала, що їй повинно належати право на частку квартири, пропорційну частці використаних нею коштів на придбання квартири.
Позивачі за зустрічним позовом також уточнили свої вимоги та на просили визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину спірної квартири на праві спільної сумісної власності подружжя, а також виселити ОСОБА_3 із спірного житла без надання іншого, вважаючи, що вона незаконно займає спірну квартиру.
Сторони взаємних вимог не визнали.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволено частково:
визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушенням судом норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання за ОСОБА_5 права власності на частину квартири та виселення.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції апелянт та її представник уточнили вимоги апеляційної скарги, зазначаючи, що вказане рішення районного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про виселення ОСОБА_3 з квартири, вони не оскаржують.
Зазначають, що судом не враховано, що спірна квартира була придбана під час сумісного проживання її та ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, при чому її власні кошти, за які була придбана квартира, складають 12 500 доларів США, з яких - 9000 доларів США вона зняла з депозитного рахунку ВАТ «Універсал банк» та ? частина коштів від 6000 доларів США, які вона позичала разом із ОСОБА_9 у ОСОБА_10 У зв'язку з чим між нею та із ОСОБА_9 була усна домовленість, що після врегулювання спірних відносин, які відбувалися між нею та її чоловіком, ОСОБА_9 переоформить на неї 3/3 частини спірної квартири, однак не встиг цього зробити у зв'язку з раптовою смертю.
Оскільки спірна квартира була придбана для сумісного проживання її та ОСОБА_9, вони придбавали меблі, вона робила ремонт в квартирі, оплачувала комунальні послуги.
Посилаються на те, що ОСОБА_5 не проживала в спірній квартирі, де був зареєстрований лише один ОСОБА_5, мала інше місце проживання з дітьми, не надала доказів, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 та визнаючи за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з вищенаведених обставин, вимог ст. 60 СК України та недоведеності вимог ОСОБА_3 щодо придбання квартири як за рахунок коштів ОСОБА_9, так і за рахунок її коштів та для них обох, і яка ними обома використовувалася для спільного проживання, у зв'язку з чим їй повинно належати право на ? частки квартири, що пропорційно частці використаних нею коштів на придбання цієї квартири.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.
Як свідчать останні 26 серпня 2004 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 яка була зареєстрована 13.09.2004 року в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_9
Згідно нотаріально посвідченої заяви від 26.08.2004 року ОСОБА_5 надала свою згоду ОСОБА_9 на укладення договору купівлі-продажу вищевказаної квартири як на майно (гроші), що були набуті у шлюбі, та подальший її продаж, міну, передачу в заставу або здачу в оренду (т. 1, а. с. 81, 114).
Спірна квартира була придбана ОСОБА_9 під час шлюбу з ОСОБА_5, який був укладений між ними з 24.01.1981 року і не був розірваний у встановленому законом порядку до смерті ОСОБА_9
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 15.06.2005 року, виданого відділом РАЦС Жовтневого РУЮ м. Харкова, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 розірвано 21.09.2004 р., про що зроблено відповідний актовий запис № 317.
Тобто під час укладення ОСОБА_9 договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_3 також перебувала у шлюбі з ОСОБА_12
Зазначені обставини не оспорювалися учасниками процесу й у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 74 СК України майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без шлюбу, належить їм на праві спільної власності лише в тому разі, якщо ніхто з них не перебуває в іншому шлюбі.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що спірна квартира не є відповідно до зазначеної норми права спільною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_3
Судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_3 про придбання спірної квартири як за рахунок коштів ОСОБА_9, так і за рахунок її коштів та для них обох, і ними обома використовувалася для спільного проживання, у зв'язку з чим їй повинно належати право на ? частки квартири ( що пропорційно частці використаних нею коштів на придбання цієї квартири) , не доведені ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 58-60 ЦПК України належними та допустимими доказами.
Наявність розписки ОСОБА_3 про отримання нею одноособово у борг 6000 доларів США від ОСОБА_10 та повернення одноособово цієї суми позикодавцю не є належним доказом використання цієї суми для придбання спірної квартири з урахуванням вищевказаних обставин справи.
ОСОБА_3 не надано до суду першої або апеляційної інстанції доказів (згідно вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України) про цільове використання грошових сум після закриття 25.08.2004 року ОСОБА_3 депозитного рахунку № НОМЕР_2 саме на придбання спірної квартири з урахуванням пояснень ОСОБА_3, що в цей період часу між нею та її чоловіком ОСОБА_12 існували судові тяжби.
У зв'язку з зазначеним судова колегія вважає, що ОСОБА_3 всупереч вимогам ст.. 235 ЦК України не доведені обставини вчинення нею та ОСОБА_9 реального (прихованого) правочину в частині здійснення нею договору купівлі-продажу як покупця частини спірної квартири.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2013 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)