15 квітня 2009 р.
№ 9/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Наше місто" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2009 року у справі № 9/197 за позовом комунального підприємства "Наше місто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Соломонове будівництво", за участю третіх осіб -виконавчий комітет Трускавецької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія", про стягнення суми, -
Встановив:
У вересні 2008 року комунальне підприємство "Наше місто" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Соломонове будівництво" про стягнення 62970,33 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 09/09-03 від 10 вересня 2003 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 6 листопада 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62970,33 грн. та судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2009 року рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача та виконавчого комітету Трускавецької міської ради, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія" і комунальне підприємство "Наше місто" уклали трьохсторонні договори: договір купівлі-продажу товару № 09/09-03 від 10 вересня 2003 року, договір купівлі-продажу товару № 2 від 21 серпня 2003 року, договір купівлі-продажу товару № 3 від 26 грудня 2003 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а покупець приймає на себе зобов'язання провести закупівлю товару, продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) позивача товар та оплатити його.
5 серпня 2004 року між Трускавецькою міською радою, товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія" і комунальним підприємством "Наше місто" укладено договір № 4 на виготовлення, доставку арматурних каркасів і стінок для будівництва резервуару чистої води біля с. Доброгостів, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню та доставці арматурних каркасів і сіток для будівництва резервуару чистої води, платник оплачує виконані роботи.
30 серпня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія" і товариство з обмеженою відповідальністю "Соломонове будівництво" уклали угоду цесії № 30/08-1 по договору купівлі-продажу товару № 09/09-03 від 10 вересня 2003 року, згідно з якою цедент передає цесіонарію майнові права за договором № 09/09-03, зокрема, право на виготовлення та реалізацію залізобетонних виробів, отримання від позивача компенсації щодо вартості і транспортних витрат по доставці виробів, внесених на виконання вказаного договору. Вказаний договір цесії вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Спір у справі виник на підставі того, що, на думку позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія" належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 09/09-03 від 10 вересня 2003 року не виконало, товару не поставило, в результаті чого у вказаного товариства перед позивачем виникла заборгованість на суму 62970,33 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 8 квітня 2005 року.
З метою врегулювання спору, позивач направляв претензії відповідачу і товариству з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія" з пропозицією сплатити борг у розмірі 62970,33 грн., проте, дані претензії вказаними юридичними особами залишені без задоволення, що стало підставою звернення до суду.
Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 219 Господарського кодексу України, виходив з того, що вимоги позивача обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не спростовані.
Не погодившись з таким рішенням господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність його скасування та відмови в позові, оскільки, зважаючи на вимоги ст. 520 Цивільного кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази, що кредитором -позивачем -погоджено заміну боржника.
Крім того, керуючись нормами ст. 528 Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Соломонове будівництво" є неналежним відповідачем у справі, оскільки жодних правовідносин між позивачем та відповідачем не було -позивач не сплачував відповідачу коштів за залізобетонні вироби, а відповідач ці вироби позивачу не поставляв. Борг, який суд першої інстанції стягнув з відповідача, виник ще до укладення угоди цесії і був зобов'язанням саме товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія". Відповідач не приймав на себе обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія", а відповідно до угоди цесії отримав лише майнові права.
При цьому, господарським судом другої інстанції встановлено, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Вірсавія" Громяк Л.С. не мав права на укладення угоди № 30/08-1 від 30 серпня 2005 року.
Встановивши зазначені факти, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Соломонове будівництво" не має жодних зобов'язань перед позивачем у справі, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними.
Вказаний висновок Львівського апеляційного господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставина та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу комунального підприємства "Наше місто" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2009 року у справі № 9/197 -без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Вовк І.В.
Малетич М.М.