Справа № 653/951/13-ц
Провадження № 2/653/543/13
іменем України
"22" жовтня 2013 р. м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Крапівіна О.П.
при секретарі Пшеничній В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції , Головного управління державної казначейської служби у Херсонській області, Державної служби України, ОСОБА_2 районного управління юстиції Херсонської області про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання рішення суду,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що йому було видано виконавчий лист по справі 2\489\04 та 09.09.2004 року пред»явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції . По цей час рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 06.05.2004 року не виконано . Просить стягнути на його користь 20000 гривень моральної шкоди та 229,4 гривень судового збору.
Пояснює свої вимоги тим, що 06.05.2004 року Генічеським районним судом Херсонської області була розглянута цивільна справа за №2-489/2004 та ухвалено рішення, яким зобов'язано громадянку ОСОБА_3 знести частину самовільно збудованої літньої кухні на відстань одного метра до межі земельної ділянки ОСОБА_1, встановленої рішенням Генічеського районного суду від 11.07.1997 року.
Дана справа суду розглядалась у апеляційному порядку судовою палатою в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області та 24.07.2004 року Ухвалою по справі №22-1732 204 апеляційну скаргу було відхилено , а рішення Генічеського районного суду від 06.05.2004 року залишено без змін.
В порядку касаційного провадження дану справу було розглянуто апеляційним судом Кіровоградської області та Ухвалою від 15.06.2007 року по справі №33-132 касаційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, рішення Генічеського районного суду від 06.05.2004 року та Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29.07.2004 року залишено без змін. 09.09.2004 року Генічеським районним судом Херсонської області був виданий виконавчий лист по справі 2-489/04 та 09.09.2004 року даний виконавчий лист був пред'явлений до виконання до державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції .
13.09.2004 року ВДВС ОСОБА_2 РУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та ОСОБА_3 надано строк до 23.09.2004 року добровільно виконати рішення суду. Рішення в добровільному порядку виконано не було. Після сплину строку на добровільне виконання рішення суду державний виконавець повинен прийняти всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством та виконати рішення суду.На протязі 9 років, станом на дату подання позову рішення суду так і не виконано.
Своїми діями щодо неналежного виконання рішення суду державна виконавча служба позбавила позивача прямої дії п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 1 Протоколу до неї.
Різними рішеннями суддів дії державних виконавців саме в частині невиконання рішення суду 2004 року були визнані незаконними.
Просить стягнути в результаті протиправного невиконання державною виконавчою службою своїх обов'язків по виконанню судового рішення моральну шкоду в сумі 20000,00 грн. та яка повинна бути відшкодована за рахунок держави з Державного бюджету.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, пояснив, що на протязі дев»яти років чекає поки виконавча служба виконає рішення суду, багато разів виконавче провадження за зазначеним вище виконавчим листом закривалось, він був змушений звертатись до суду з заявами, позовами про скасування таких постанов, але результату це не дало, вже в 2013 році відділ державної виконавчої служби ОСОБА_2 РУЮ передав виконавче провадження до головного управління юстиції у Херсонській області для подальшого виконання.
Представник відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 РУЮ в суді пояснив, що з позовом не згоден, на протязі всього часу державні виконавці робили всі дії для виконання рішення Генічеського районного суду від 06.05.2004 року, але труднощі виникли в тому, що таким рішенням зобов»язано громадянку ОСОБА_3 знести частину самовільно збудованої літньої кухні на відстань одного метра до межі земельної ділянки ОСОБА_1, встановленої рішенням Генічеського районного суду від 11.07.1997 року. Боржниця багато разів попереджувалась про необхідність виконання такого рішення суду, але не виконувала. З цих підстав виносились постанови державних виконавців про накладення на неї штрафів, що відповідає вимогам закону України «Про виконавче провадження. Також декілька разів звертались до суду з заявами про заміну способу виконання рішення суду, просили змінити спосіб виконання на примусовий, але в задоволенні таких заяв було відмовлено. Також звертались до суду з заявами про притягнення до кримінальної відповідальності боржницю ОСОБА_3, на що також отримали відмову. Вважає, що були виконані всі дії , які передбачені законом та вина відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 РУЮ відсутня. В позові просить відмовити.
Представник головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області в судовому засіданні позов заперечила, подала письмові заперечення.
Представник генічеського районного управління юстиції в Херсонській області в суді також заперечила позов, пояснила, що відділ виконавчої служби не є їх підпорядкованим в роботі підрозділом, вони не перевіряють їх роботу тому не можуть нести відповідальність за їх дії.
В суді встановлені наступні факти та відповідні правовідносини:
06.05.2004 року Генічеським районним судом Херсонської області розглянуто цивільну справу за №2-489/2004 та ухвалено рішення, яким зобов'язано громадянку ОСОБА_3 знести частину самовільно збудованої літньої кухні на відстань одного метра до межі земельної ділянки ОСОБА_1, встановленого рішенням Генічеського районного суду від 11.07.1997 року.
Таке рішення набрало законної чинності та 09.09.2004 року Генічеським районним судом Херсонської області був виданий виконавчий лист по справі 2-489/04 та 09.09.2004 , який був пред'явлений до виконання до державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції .
13.09.2004 року ВДВС ОСОБА_2 РУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та ОСОБА_3 надано строк до 23.09.2004 року добровільно виконати рішення суду. Рішення в добровільному порядку виконано не було.
18.07.2005 року державним виконавцем ВДВС ОСОБА_2 РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконати рішення суду без участі боржника неможливо, в зв'язку з тим, що існує можливість повної руйнації будівлі.
Постановою від 06.09.2005 року Генічеським районним судом Херсонської області постанову державного виконавця визнано неправомірною та скасовано.
29.11.2005 року державним виконавцем ВДВС ОСОБА_2 РУЮ прийнято постанову
про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-489 про зобов'язання ОСОБА_3 знести частину самовільно збудованої споруди згідно рішення суду.
14.12.2007 року державним виконавцем ВДВС ОСОБА_2 РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
24.04.2008 року Генічеським районним судом Херсонської області винесено ухвалу, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження.
14.05.2008 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.
08.12.2008 року ВДВС ОСОБА_2 РУЮ до Генічеського районного суду Херсонської області направлено подання про заміну способу і порядку виконання рішення суду в якій порушувалося питання щодо зміни способу виконання рішення з зобов'язати ОСОБА_3 знести самовільно збудованої літньої кухні відстані одного метра до земельної ділянки ОСОБА_1 на примусове знесення частини самовільно збудованої літньої кухні на відстані одного метра до земельної ділянки ОСОБА_1
25.06.2008 року ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області відмовлено в задоволенні подання державного виконавця про зміну способу виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 06.05.2004 року.
20.07.2009 року до Генічеського районного суду Херсонської області направлено заяву про заміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій порушувалося питання щодо зміни способу виконання рішення з зобов'язати ОСОБА_3 знести самовільно збудованої літньої кухні відстані одного метра до земельної ділянки ОСОБА_1 на примусове знесення частини самовільно збудованої літньої кухні на відстані одного метра до земельної ділянки ОСОБА_1
27.07.2009 року Генічеським районним судом Херсонської області винесено ухвалу, в якій у задоволенні подання державного виконавця відмовлено.
Актом державного виконавця від 02.10.2009 року встановлено, що боржником станом на 02.10.2009 року рішення Генічеського районного суду Херсонської області по справі № 2-489 від 06.05.2004 року в частині знесення самовільно збудованої літньої кухні па відстані одного метра до межі ОСОБА_1 не виконано.
07.05.2010 року боржнику направлено лист з повідомленням про необхідність виконати рішення Генічеського районного суду від 06.05.2004 року за адресою мешкання боржника: Донецька обл.. та отримано ОСОБА_3 5.05.2010 року.
27.05.2010 року був зроблений вихід за місцем виконання рішення суду за адресою: м. Генічеськ вул. Свердлова, 49, та складено акт державного виконавця, що боржником рішення суду не виконано.
За невиконання рішення суду 01.06.2010 року винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 170 грн.
06.07.2010 року до Генічеського районного суду Херсонської області направлено клопотання про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області згідно виконавчого листа № 2-489 від 09.09.2004 року.
08.07.2010 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_4 від 06.02.2013 року виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-489 з відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 РУЮ Херсонської області передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області.
08.02.2013 року постановою старшого державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-489 про зобов'язання ОСОБА_3 знести частину самовільно збудованої споруди згідно рішення суду.
Станом на день розгляду справи вище зазначене судом рішення суду не виконано, про що сторони не заперечують.
Не виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області згідно виконавчого листа № 2-489 від 09.09.2004 року підтверджується :
постановою Генічеського районного суду від 06.09.2005 року по справі №2-1431/05 визнана неправомірною та скасована постанова державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ від 18.07.2005 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від І 09.09.2005 року №2-489 на користь ОСОБА_1І;
Постановою Генічеського районного суду від 24.07.2006 року по справі 2-а-127/2006 визнана незаконною бездіяльність державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ ОСОБА_5 по виконанню рішення суду;
Постановою Генічеського районного суду від 24.04.2008 року по справі 2-а-59/2008 : визнана незаконною та скасована постанова державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ від 14.12.2007 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 09.09.2005 року №2-489;
Постановою Генічеського районного суду від 24.04.2008 року по справі 2-а-59/2008 визнана незаконною та скасована постанова державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ від 14.12.2007 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від |09.09.2005 року №2-489;
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року по справі 2-а-5037/11/2170, залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року визнані протиправними дії державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ ОСОБА_6 та начальника ВДВС ОСОБА_2 РУЮ ОСОБА_7 по закінченню виконавчого провадження від 08.07.2010 року щодо виконання рішення Генічеського районного суду від 06.05.2004 року.
Відповідно до ст.. 56 Конституції України - Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1, 2 ст..14 ЦПК України : Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського Суду, як джерела права. У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини визначає моральну шкоду за категоріями справ стосовно тривалого невиконання судових рішень як стан невпевненості та невизначеності.
В рішенні по справі «Ромашов проти України»від 27 липня 2004 року суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина суду. А оскільки п.1 ст.6 §1 Конвенції про права людини і основоположних свобод гарантує кожному право на суд, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
За таких умов в даному випадку суд вважає, що порушення прав позивача виникло у зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення державним органом на протязі більш 9 років , що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Як зазначає в позові ОСОБА_1 в результаті тривалого невиконання судового рішення, йому було спричинено моральні страждання, що виразилась у психічних і моральних стражданнях, викликаних надто тривалим невиконанням постановленого на його користь рішення , втратою надії, що рішення буде виконано та не виконання такого рішення тривалий час - 9 років. Позивач був змушеним відриватись від своїх звичних занять, докладати додаткових зусиль для організації саме виконання рішення суду, що покладено на спеціальний державний орган - виконавчу службу, що викликало додаткові зусилля для організації свого життя-відриву від звичних занять. Зважаючи на неправомірні дії посадових осіб відповідача, що підтверджується судовими рішеннями, а тому суд вважає, що розмір грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди повинен становити 10 000,00 грн. з врахуванням тривалості таких дій на протязі більше 9 років.
За таких обставин суд приходить до висновку , що внаслідок недбалості державних виконавців( працівників відповідача ВДВС ОСОБА_2 РУЮ) , які встановлені зазначеними вище рішеннями судів були суттєво порушені права стягувача - (позивача по справі ОСОБА_1І.) відносно тривалості проведення виконавчих дій, постійної невпевненості та невизначеності позивача щодо виконання судового рішення, чим спричинені моральні страждання з приводу несвоєчасних та неправильних дій виконавчої служби на протязі більш ніж 9 років.
Що стосується відповідальності органів державної влади :
Судом не приймаються пояснення представника відповідача ОСОБА_2 відділу виконачої служби про те, що рішенням суду покладено виконання на боржницю ОСОБА_3, тому вина їх відділу та державних виконавців відсутня, так як відповідно до ст..2 Закону України «Про виконаче провадження» - Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" - шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів ( ст. 1173 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ “Про державну виконавчу службу” державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, у розумінні цієї норми закону державний виконавець не є окремим субєктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади державної виконавчої служби.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 25 розділу Бюджетного Кодексу України , пп. 2 п. 41,42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011р. № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Конституційний Суд України у рішенні від 03 жовтня 2001 року в справі №1-36/200 роз»яснив, що відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю органів державної влади чи їх посадовими особами, здійснюється за рахунок держави, а не державних коштів, виділених на утримання органів державної влади, тому пояснення представника Державної казначейської служби про те, що стягнення має відбуватись з рахунків винних юридичних осіб не ґрунтуються на законі.
За таких обставин, моральна шкода, завдана ОСОБА_1 неправомірною бездіяльністю державного виконавця, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету шляхом покладення на Державну казначейську службу України обовязку списати визначену судом першої інстанції суму відшкодування з Єдиного казначейського рахунку.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 213, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції , Головного управління державної казначейської служби у Херсонській області, Державної служби України, ОСОБА_2 районного управління юстиції Херсонської області про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання рішення суду - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч ) гривень та судовий збір в розмірі 229,0 гривень. .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Генічеського
районного суду ОСОБА_8