справа № 423/1400/12
провадження № 2/179/30/13
31 жовтня 2013 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Солодовій І.М.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту нікчемним та надання додаткового строку для прийняття спадщини,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним та надання додаткового строку для прийняття спадщини, з урахуванням тих підстав, що за станом здоров'я мати позивача не могла підписати заповіт, його було підписано іншою особою.
17 жовтня 2012 року представником позивача надано заяву про зміну предмету позову.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що його мати ОСОБА_7 мешкала по вул. Чапаєва, 23, с. Новопетрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. На протязі 2004 року його мати тяжко хворіла, не могла ходити, вставати, ліва і права рука її не функціонували, у зв'язку із чим приходилось її годувати та постійно доглядати за нею
Позивач працюючи на той період у м. Дніпропетровську не міг доглядати за матір'ю, він винайняв для цієї цілі відповідача - ОСОБА_2 щомісячно виплачуючи їй за виконану роботу грошову винагороду. Крім того, його мати на той час мала порушення мови, була знервована, відчувала депресивний стан. Про наміри скласти заповіт ніколи не говорила.
19.10.2004 року мати позивача померла. У травні 2012 року на адвокатський запит, отримавши письмову відповідь ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області позивач дізнався, що 29.09.2004 року його матір'ю було складено заповіт на ім'я спадкоємця - ОСОБА_2. Також були надані ксерокопії вказаного заповіту та реєстрової книги, однак вважає, що підпис у них виконано не його матір'ю.
Крім того, позивач зазначає, що у спірному заповіті не зазначено місце його складання та у другому примірнику підпис посадової особи органу місцевого самоврядування відсутній. Таким чином, позивач вважає, що порушено вимоги щодо форми та порядку посвідчення заповіту.
Таким чином, позивач прохає визнати заповіт складений ОСОБА_7 від 29.09.2004 року, посвідчений ОСОБА_6 сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі № 168 - нікчемним та надати додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 02 серпня 2012 року, за клопотанням представника позивача було призначено судову почеркознавчу експертизу. У зв'язку із ненаданням додаткових документів до експертної установи, які містять підпис та зразки почерку померлої ОСОБА_7, експертизу не було проведено, про що надіслано повідомлення експерта від 29.07.2013 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що мати позивача ОСОБА_7 не могла вчинити підпис у спірному заповіті, оскільки вона постійно хворіла і не могла цього фізично вчинити. Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки оригінал заповіту вона приховала від проведення експертизи по справі.
Також представник позивача зазначає, що не дотримано загальних вимог до форми заповіту, у ньому не зазначено місце та час складання, підпис заповідача. Крім того відповідачем - ОСОБА_6 сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області не надано докази про повноваження посадової особи місцевого самоврядування, яка посвідчувала заповіт. У вказаному заповіті є виправлення, які не застережені та не повністю зазначено прізвища, ім'я по-батькові осіб, які беруть участь в нотаріальних діях. Посадова особа органу місцевого самоврядування не могла прийняти для вчинення нотаріальних дій паспорт ОСОБА_7, оскільки у ньому відсутній підпис власника, що є порушенням Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів».
Представник позивача посилається на те, що звернувся до суду без пропущення процесуального строку, оскільки дізнався про наявність спірного заповіту тільки 07.05.2012 року, отримавши відповідь на адвокатський запит.
Раніше у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись, що у зв'язку із тим, що він проживав у м. Дніпропетровську а його мати у с. Новопетрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Позивач з метою належного догляду за його матір'ю попрохав відповідача - ОСОБА_2 доглядати за нею, шляхом приготування їжі, та забезпечення матері всім необхідним, зважаючи на її похилий вік. Натомість позивач пояснив, що за ці послуги сплачував щомісячно ОСОБА_2 кошти в розмірі 200 грн. Позивач самостійно приїздив до матері через кожні два тижні, отримував її пенсію та допомагав. Крім того, позивач зазначив, що про заповіт, згідно якого спадкове майно матері перейшло до ОСОБА_2 дізнався від орендаря земельної ділянки, яка належала його матері. Позивач пояснив, що крім нього спадкоємцем першої черги є його рідний брат, однак він проживає на території Російської Федерації та не бажає оформлювати спадкові права на своє ім'я.
Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти позову, зазначивши, що вона дійсно доглядала матір позивача - ОСОБА_7, за згодою та проханням її сина. Спочатку позивач оплачував їй частково декілька місяців за те, що вона допомагала здійснювати догляд за людиною похилого віку, однак згодом позивач не тільки перестав надавати їй кошти, а й зовсім не приїздив до матері та цікавитись питаннями їхнього проживання та харчування, хоча отримував пенсію матері у поштаря без будь-якого доручення. Згодом, мати позивача, з огляду на зневажливу поведінку її сина звернулася до місцевого поштаря з проханням надання їй пенсії особисто, оскільки коштів для належного існування у неї не було. В подальшому ОСОБА_7 оформила доручення на ім'я ОСОБА_2 та остання отримувала її пенсію та орендну плату за землю, про що позивачеві було відомо.
Відповідач в судовому засіданні пояснила, що вона весь час до смерті піклувалася про ОСОБА_7 та була з нею в добрих відносинах. Про наявність заповіту відповідач дізналася зі слів ОСОБА_7, яка покликала до себе додому, за адресою: вул. Чапаєва, 23, с. Новопетрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області секретаря виконкому ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області - ОСОБА_8, яка посвідчила заповіт від її імені, оскільки нотаріуса у їхній місцевості немає. Через те, що ОСОБА_7 погано пересувалася, нею було вирішено скласти заповіт удома.
Зі слів відповідача - ОСОБА_2, позивач знав про наявність заповіту, оскільки ОСОБА_7 сама йому про це повідомила, на що останній відвозив її до приватного нотаріуса та прохав відмовитися від заповіту. Після смерті ОСОБА_7 відповідач звернулася в нотаріальну контору із проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, надавши відповідні документи, однак їй відмовили, у зв'язку із відсутністю Державного акту на земельну ділянку. У зв'язку із чим відповідач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадщину померлої ОСОБА_7 Отримавши рішення суду відповідач звернулася до відділу Держкомзему для виготовлення технічної документації на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_7, після чого отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я. Про те, що відповідач успадкувала на підставі заповіту майно померлої ОСОБА_7 було відомо крім позивача ще його братові ОСОБА_9, яки проживає в Російській Федерації, та до цього часу спілкується з нею.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечив проти позову, зазначивши, що на момент складання заповіту ОСОБА_7 розуміла значення своїх дій, власноручно ставила підпис на ньому та самостійно ставила на ньому підпис, у заповіті зазначено місце та дату його складання. Вважає, що заповіт ОСОБА_7 не може бути визнаний нікчемним на підставі тих обставин, на які посилається позивач, оскільки вони неправдиві та нічим не підтверджуються. Крім того, раніше у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач не вказав причини пропуску звернення до суду та прийняття спадщини, не обґрунтовуючи їхню поважність. Його мати померла 19 жовтня 2004 року, минуло майже вісім років, а позивач тільки звернувся до суду. Вказані факти підтверджують недбалість відповідача та байдуже ставлення до матері, оскільки не доглядав її та не надавав матеріальної допомоги.
Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти позову, зазначивши, що секретар виконкому сільської ради правомірно, за адресою проживання посвідчив заповіт ОСОБА_7, оскільки мав на це повноваження та належним чином вніс вказані відомості до книги нотаріальних дій.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії ІІ-УР № 265428, виданого ОСОБА_6 сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 66, його матір'ю є ОСОБА_7 (а. с. 6).
В судовому засіданні встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IІІ-ДП № 114955 від 27.01.2003 року, ОСОБА_7 належала земельна ділянка площею 4.610 га, яка розташована на території ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 56).
Частиною 1, 2 статті 1235, ч. 1 ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
26 листопада 2002 року було складено заповіт від імені ОСОБА_10, який посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 168, відповідно до якого вона все своє майно заповідала ОСОБА_2 (а. с. 174). В судовому засіданні учасниками процесу був оглянутий оригінал другого примірнику заповіту, який в копії долучено до матеріалів справи та завірено судом.
Згідно даних внесених до книги нотаріальних дій ОСОБА_6 сільської ради, яка в оригіналі досліджена в судовому засіданні, вказаний заповіт значиться за № 168, виготовлено і засвідчено заповіт на дому (а. с. 172), відповідно до даних сільської ради заповіт не змінювався та не скасовувався.
Відповідно до відповіді на запит суду від 20.03.2013 року, в архіві Магдалинівської державної нотаріальної контори - оригінал заповіту відсутній (а. с. 106).
У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
ОСОБА_7 померла 19.10.2004 року, згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ № 449724, актовий запис № 42 (а. с. 7).
Статтею 257 ЦК України, встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання, що визначено ч. ст. 261 ЦК України.
Положенням ст. 267 ЦК України, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про визнання заповіту нікчемним, оскільки звернувся до суду 05.06.2012 року, спадкодавець - ОСОБА_7 померла 19.10.2004 року, із вказаного моменту почався перебіг позовної давності, строк, який минув становить більше семи років. Крім того, представником відповідача та відповідачем в судовому засіданні заявлено про те, що зі спливом тривалого часу, а саме більше семи років позивач звернувся до суду, прохаючи застосувати позовну давність до вказаних правовідносин. Позивач та представник позивача під час усього розгляду справи не зверталися до суду з вимогою про поновлення пропущеного строку, у зв'язку із поважністю причин пропущення позовної давності.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи № 423/268/12 та рішення Магдалинівського районного суду від 13.02.2012 року по вказаній справі, із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_7 звернулася - ОСОБА_2 Але постановою від 13.12.2011 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з причини відсутності оригіналу державного акту на земельну ділянку (а. с. 35).
У зв'язку із неможливістю отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_2 у січні 2012 року звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2012 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 4.610 га (а. с. 35), яке вступило в законну силу 23.02.2012 року
Частиною 1 статті 1272 ЦК України, визначено, якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Після смерті ОСОБА_7 - 19.10.2004 року позивач до нотаріальної контори за оформленням спадщини не звертався, звернувшись до суду лише 05 червня 2012 року. Однак позивач достовірно знав про час відкриття спадщини та про наявність майна у померлої. Крім того, представник позивача, отримавши довіреність 17.04.2012 року (а. с. 11) здійснював запити про наявність заповіту, однак до нотаріальної контори в інтересах ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини чи наданням йому додаткового строку не звертався. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, поясненнями позивача та представника позивача наданими в судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про
право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однак, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано доказів того, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин. Пояснення позивача щодо недостатньої обізнаності щодо порядку спадкування та зайнятості на роботі, що перешкоджало своєчасному зверненню до нотаріальної контори є необґрунтованим. Позивач достовірно знав про час та місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна у спадкодавця, оскільки ОСОБА_7 не змінювала свого місця проживання по день смерті. Крім того, позивач не заперечував факт тривалого проживання у домоволодінні його матері відповідача - ОСОБА_2 після її смерті.
Усні пояснення позивача про те, що він вважав, що все майно, яке належало його матері залишиться з будь-яких підстав йому не можуть бути прийняті судом, як доказ.
Виходячи з зазначених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що позов необґрунтований, також позивачем порушено порядок звернення до суду, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 257, 267, 1220, 1234-1236, 1257, 1269, 1272 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту нікчемним та надання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук