Справа № 1003/13595/12
2/357/3260/13
Категорія 36
04 листопада 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Володько І. С. ,
при секретарі - Сухомлин А. В.,
за участю адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 в м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Білоцерківська міська рада, Білоцерківська міська спілка Товариства садівників і городників, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності, -
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись з даним позовом до суду, посилаючись на те, що 14.05.2011 року помер ОСОБА_5 і вони являються в рівних частинах спадкоємцями після смерті останнього, так як ОСОБА_5 заповідав все своє майно ОСОБА_2, а ОСОБА_3 має обов'язкову частку у спадщині. До складу спадкового майна входить також і земельна ділянка № 63 площею 0,055 га, розташована на території Білоцерківської міської Ради, в межах СТ «Патріот», урочище «Сухий Яр» Білоцерківської спілки Товариства садівників і городників. 14.04.2000 року попередній власник земельної ділянки ОСОБА_6 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_7, про що був укладений письмовий договір. Однак на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ще не був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю і даний акт серії ІІІ-КВ №067018 ОСОБА_6 отримав лише 22.01.2001 року, однак оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки в нотаріальному порядку не встиг, так як помер. В свою чергу, ОСОБА_7 не встиг переоформити право власності на земельну ділянку, бо захворів і помер. Належне майно ОСОБА_7 заповідав ОСОБА_5, який також не встиг оформити спадкові права на земельну ділянку і помер, що в свою чергу позбавляє можливості позивачів оформити спадкові права після померлого ОСОБА_5В, а тому позивачі просять визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки № 63, розташованої на території кооперативу «Патріот» у м Біла Церква, укладений 14.04.2000 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3, за кожною право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,055 га, наданої для ведення садівництва, розташованої на території Білоцерківської міської Ради, в межах СТ «Патріот», ур. «Сухий Яр» Білоцерківської спілки Товариства садівників і городників, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067018, виданого на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 30.05.2000 року № 155.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи була повідомлена належним чином, звернулась до суду з письмовою заявою, в якій просила розглянути справу у її відсутність, а також звернулась до суду з письмовою заявою від 24.09.2013 року в якій разом з позивачем ОСОБА_3 повністю підтримала подану позовну заяву і просила позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_3 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_6 продав земельну ділянку в садовому товаристві «Патріот» братові позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, при цьому крім укладення письмового договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_6 подав до СТ «Патріот» відповідну заяву про вихід з членів садового товариства. Після придбання земельної ділянки ОСОБА_7 користувався вказаною земельною ділянкою, але не встиг документально оформити право власності на земельну ділянку, так як останній помер і за заповітом все спадкове майно перейшло синові позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який в свою чергу теж користувався земельною ділянкою, однак помер і не встиг оформити документально право власності на спірну земельну ділянку. Так як між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на законних підставах був укладений письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки № 63, розташованої на території кооперативу «Патріот» у м Біла Церква, то слід визнати даний договір дійсним, та слід визнати за позивачами по справі право власності на вказану земельну ділянку в рівних частинах, так як в іншому порядку вони позбавлені можливості оформити свої спадкові права.
Представник відповідача ОСОБА_4 в суді позов не визнала, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_6 хворів і не міг доглядати та користуватися земельною ділянкою, а тому він передав землю лише у користування ОСОБА_7, тобто фактично мав місце договір користування земельною ділянкою, а не договір купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_6 ще не отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку і так як він не являвся власником земельної ділянки, а тому останній не мав права на продаж земельної ділянки, а тому договір не є укладеним. Також укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 договір купівлі-продажу не був оформлений нотаріально. Позов являється безпідставним, так як договору купівлі-продажу земельної ділянки не було.
Третя особа - Білоцерківська міська рада про час розгляду справи була повідомлена належним чином, в судове засідання свого представника не направила, звернулась до суду з письмовою заявою, в якій просить розглянути справу у відсутність представника і вирішити спір на розсуд суду.
Представник третьої особи - Білоцерківської міської спілки Товариства садівників і городників в судовому засіданні просив вирішити спір на розсуд суду, зазначивши, що згідно наявних документів ОСОБА_6 дійсно вийшов з членів садового товариства, а замість ОСОБА_6 до садового товариства вступив ОСОБА_7
Заслухавши позивача та представника позивача, представника відповідача і представника третьої особи, дослідивши матеріали даної справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В суді ж встановлено, що 14.04.2000 року між членом садівничого кооперативу «Патріот» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки № 63, розташованої на території вказаного кооперативу, з усіма матеріальними цінностями, які на ній перебували. Даний договір був підписаний продавцем ОСОБА_6 і покупцем ОСОБА_7, та трьома свідками, в тому числі і дружиною ОСОБА_6 - ОСОБА_8 Однак даний договір не був засвідчений нотаріально, так як ОСОБА_6 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067018, виданий на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 30.05.2000 року № 155, вже після укладення договору купівлі-продажу, а 09.07.2003 року ОСОБА_6 помер.
Уклавши з ОСОБА_7 письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_6, в підтвердження продажу земельної ділянки, звернувся 28.04.2000 року з заявою до голови СТ «Патріот» ОСОБА_9, згідно якої ОСОБА_6 в зв'язку зі своєю тяжкою хворобою просив передати належну йому земельну ділянку його родичу ОСОБА_7 та оформити передачу документально. Також з відповідною заявою до голови товариства «Патріот» звернувся і ОСОБА_7 і просив прийняти його в члени кооперативу «Патріот». Дані заяви були розглянуті і затверджені 27.01.2001 року на загальних зборах членів СТ «Патріот».
Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення письмового договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_6 і ОСОБА_7М.) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 була укладена угода, а саме був укладений 14.04.2000 року письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки № 63, розташованої на території кооперативу «Патріот» у м Біла Церква. При цьому ОСОБА_7 повністю виконав умови договору (угоди), тобто сплатив ОСОБА_6 вартість земельної ділянки, яку він придбав, звернувся з заявою до садового товариства з приводу прийняття його в члени товариства, та став користуватися земельною ділянкою. Також ОСОБА_6 частково виконав умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, звернувся з заявою до садового товариства, згідно якої в зв'язку зі своєю тяжкою хворобою просив передати належну йому земельну ділянку його родичу ОСОБА_7 та оформити передачу документально. ОСОБА_6 не було повністю виконано умови укладеної угоди - договору купівлі-продажу земельної ділянки, так як на момент укладення договору ОСОБА_6 вже тяжко хворів, а державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ще не був оформлений, а 09.07.2003 року ОСОБА_6 помер, тобто документи на земельну ділянку повністю оформлені не були, а відповідно не було здійснено і нотаріальне посвідчення укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, і за вказаних обставин суд приходить до висновку, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 був укладений 14.04.2000 року письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки № 63, розташованої на території кооперативу «Патріот» у м Біла Церква і даний договір слід визнати дійсним, так як ОСОБА_7 повністю виконав умови договору і ОСОБА_6 частково виконав умови даного договору.
В суді також встановлено, що в подальшому ОСОБА_7 не переоформив свої права на земельну ділянку і 28.09.2005 року помер, при цьому відповідно до заповіту від 30.04.1991 року ОСОБА_7 все належне йому майно заповідав ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_7, спадкоємець ОСОБА_5 прийняв спадщину, користувався земельною ділянкою, однак не встиг переоформити право власності на земельну ділянку, так як 14.05.2011 року помер. Згідно заповіту від 09.02.2007 року ОСОБА_5 заповідав все належне йому майно позивачу по справі ОСОБА_2 Так як мати померлого ОСОБА_5 - позивач по справі ОСОБА_3 мала право на обов'язкову частку у спадщині, то 20.12.2011 року позивач по справі ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 1/2 частину спадкового майна після померлого ОСОБА_5 і 20.12.2011 року позивач по справі ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого, а саме на 1/2 частину спадкового майна після померлого ОСОБА_5 Спірна земельна ділянка після смерті ОСОБА_5 перейшла в користування позивачів по справі, однак позивачі позбавлені можливості оформити свої спадкові права нотаріально, так як Державний акт на право приватної власності на землю оформлений на ім'я попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_6, а тому нотаріус відмовляє позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину в частині оформлення права власності на земельну ділянку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, зі збереженням її цільового призначення.
Суд приходить до висновку, що спадкодавці ОСОБА_7 і ОСОБА_5 набули права власності на придбану у ОСОБА_6 земельну ділянку, однак державний акт на право приватної власності на землю був оформлений на ОСОБА_6 і за життя спочатку ОСОБА_7, а потім і ОСОБА_5 не встигли переоформити на своє ім'я право власності на дану земельну ділянку, в зв'язку з чим нотаріальна контора відмовила позивачам по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, і за таких обставин, коли у позивачів відсутні умови для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, то суд вважає за можливе, згідно часток позивачів у спадковому майні, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,055 га, наданої для ведення садівництва, розташованої на території Білоцерківської міської Ради, в межах СТ «Патріот», ур. «Сухий Яр» Білоцерківської спілки Товариства садівників і городників, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067018, виданого на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 30.05.2000 року № 155, та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,055 га, наданої для ведення садівництва, розташованої на території Білоцерківської міської Ради, в межах СТ «Патріот», ур. «Сухий Яр» Білоцерківської спілки Товариства садівників і городників, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067018, виданого на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 30.05.2000 року № 155.
Суд критично ставиться до посилань представника відповідача ОСОБА_4 про те, що земельна ділянка була передана ОСОБА_6 лише в користування ОСОБА_7, так як наданими суду доказами встановлено, що ОСОБА_6 за погодженням зі своєю дружиною ОСОБА_8 продав земельну ділянку ОСОБА_7 В суді встановлено, що ОСОБА_6 крім укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, також звернувся з заявою до садового товариства «Патріот» і в заяві просив в зв'язку зі своєю тяжкою хворобою передати належну йому земельну ділянку його родичу ОСОБА_7 та оформити передачу документально, тобто підтвердив укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того, після продажу ОСОБА_7 земельної ділянки, ОСОБА_6 та члени його родини припинили користування спірною земельною ділянкою і ОСОБА_6 за життя, та його спадкоємці в подальшому протягом 13 років жодного разу не приймали будь-яких дій щодо повернення ним земельної ділянки. В матеріалах спадкової справи № 798 після померлого спадкодавця ОСОБА_6, його спадкоємці - ОСОБА_8 і ОСОБА_4 навіть не зазначають спірну земельну ділянку в числі спадкового майна і будь-яких прав на дане майно не заявляють, та не заявляли протягом 13 років, що свідчить про визнання ними факту відчуження земельної ділянки.
Також, суд критично ставиться до посилань представника відповідача ОСОБА_4 про те, що за згодою спадкоємців ОСОБА_6 спірною земельною ділянкою користувались не ОСОБА_7, ОСОБА_5 і позивачі по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а користувалась ОСОБА_10, так як на вимогу суду надати докази в підтвердження цьому було спочатку заявлено, що таких доказів не має, а в подальшому суду було надано 6 квитанцій про сплату ОСОБА_10 коштів СОТ «Мебельник» за електричну енергію і воду, при цьому зазначені квитанції не містять будь-якої інформацію за користування якою саме (де саме) електричною енергією і водою проводилась сплата, а також чому сплата проводилась ТОВ «Мебельник», а не СТ «Патріот», де знаходиться спірна земельна ділянка, не вказаний номер земельної ділянки, а також на зазначених квитанціях відсутні печатки як СОТ «Мебельник», так як і СТ «Патріот», в той час як надані суду позивачами документи містять відтиски печатки, що свідчить про наявність печатки в СТ «Патріот».
Таким чином, позов повністю знайшов своє підтвердження в суді і підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 328, 1218, 1225 ЦК України, ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), та ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки № 63, розташованої на території кооперативу «Патріот» у м Біла Церква, укладений 14.04.2000 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,055 га, наданої для ведення садівництва, розташованої на території Білоцерківської міської Ради, в межах СТ «Патріот», ур. «Сухий Яр» Білоцерківської спілки Товариства садівників і городників, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067018, виданого на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 30.05.2000 року № 155.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,055 га, наданої для ведення садівництва, розташованої на території Білоцерківської міської Ради, в межах СТ «Патріот», ур. «Сухий Яр» Білоцерківської спілки Товариства садівників і городників, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067018, виданого на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 30.05.2000 року № 155.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання через Білоцерківський міськрайонний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя ОСОБА_11