83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.04.09 р. Справа № 44/90
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова комерційна фірма «Титан» (представник - Хмара М.О., довіреність від 19.03.09 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «Мобінет» (представник- Мазуренко М.В. за довіреністю №4/09-1 від 13.04.09року), про стягнення заборгованості за передану продукцію з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у загальному розмірі 379'750,82 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова комерційна фірма «Титан» (далі - Продавець) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості 346,980 грн., інфляційних 28'578,54 грн. та трьох процентів річних 4'192,28 грн. за поставлені за договором поставки від 01.07.08 року (далі - Договір) мобільні телефони та аксесуари до них (далі - Товар) до товариства з обмеженою відповідальністю «Мобінет» (далі - Покупець). Позовні вимоги Продавця ґрунтуються на неналежному виконанні умов зазначеного Договору, а також простроченні Покупцем грошового зобов'язання, яке виникло з поставки Товару на загальну суму 346,980 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача письмово визнав позов.
Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Продавця підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Оцінивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статей 712 і 655 ЦК України та розділів 1-4 Договору, Продавець зобов'язався передати Товар у власність Покупця на умовах самовивезення (EXW) зі складу постачальника, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і сплатити за нього визначену суму коштів протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару.
Згідно видаткової накладної № 1226 Продавець 08.10.08 року передав Покупцеві Товар вартістю 346'980 грн. Покупцем прийнято означений Товар, що підтверджується підписами та печатками сторін на накладній, внаслідок чого обов'язок передачі Продавцем Товару на загальну суму 346'980 грн. вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов розділу 2 Договору. Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана позивачем видаткова накладна - є належним доказом здійснення передачі відповідачу Товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо передачі Товару - суду не надавалися.
Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 4.1 Договору, Покупець має оплатити отриманий Товар в строк 10 банківських днів з моменту вручення Товару. Таким чином, суд вважає, що право Продавця вимагати від Покупця виконання грошового зобов'язання виникло 22.10.08 року.
Доказів оплати Покупцем боргу суду не надавалося, наразі матеріали справи містять акт звірення розрахунків від 02.03.09 року, за даними якого є наявною кредиторська заборгованість Покупця на суму 346'980 грн.
Грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на суму 346'980 грн. на момент прийняття рішення суду - не виконане, на порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача, який перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьома процентами річних з простроченої суми за період 147 днів з моменту виникнення права грошової вимоги становить 379'750,82 грн., у тому числі 28'578,54 грн. інфляційних та 4'192,28 грн. річних.
Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Покупцем умов Договору, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.
На підставі ст.ст.525, 526, 549-551, 625 та 655-697 ЦК України, ст.232 ГК України, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова комерційна фірма «Титан» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мобінет» про стягнення заборгованості за передану продукцію з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у загальному розмірі 379'750,82 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мобінет» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова комерційна фірма «Титан» заборгованість 346'980 грн., 28'578,54 грн. інфляційних, 4'192,28 грн. річних., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 3'797,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Надруковано у 3 примірниках:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -господарському суду Донецької області