06 листопада 2013 р. Справа № 9104/108246/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Дяковича В.П.,
суддів - Носа С.П., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2010 року у справі № 2-481/10/0913 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-
ОСОБА_1 22.06.2010 року звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на його користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2007-2008 роки.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області щодо виплати щомісячної доплати до пенсії позивачу як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії як дитині війни із урахуванням підвищення на 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та починаючи з 22.05.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з врахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, суд приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. - часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2009-2010 роки підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет» на 2009-2010 роки дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік». Таким чином, відповідач у 2009-2010 роках повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На момент розгляду судом першої інстанції дані правовідносини у відповідності до п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України повинні були розглядатися у порядку цивільного судочинства, тому суд першої інстанції поновив строк звернення до суду, застосувавши загальну позовну давність тривалістю у три роки відповідно до ст.257 Цивільного Кодексу України, а отже позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому її слід залишити без змін
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2010 року у справі № 2-481/10/0913 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ: С.П. НОС
А.І. РИБАЧУК