Справа № 653/940/13-ц
іменем України
"02" вересня 2013 р. Генічеський районний суд Херсонської області
в складі головуючого Крапівіної О.П.
при секретарі Пшеничній В.М. ., за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2, 3ї особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання такою, що має право на проживання в житловому будинку , та вселення її та неповнолітнього в кімнату 1-3 ,
В С Т А Н О В И В ; .
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах себе та неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання такими, що мають право на проживання в житловому будинку за адресою с. Щасливцево, Генічеського району , вул.Леніна,100, та вселення її та неповнолітнього в кімнату 1-3, площею 7.1 кв. м . виділивши таку кімнату для проживання. Пояснює свій позов, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в 2004 році розірвали шлюб, в 2011 році поділили житловий будинок. В 2011 році вона народила сина ОСОБА_4, який 12.12.2012 року зареєстрований в житловому будинку в с.Щасливцево, вул. Леніна,100. Вона зареєстрована там же з 2005 року, також в будинку проживають мати ОСОБА_3 та її брат ОСОБА_5 Раніше вона проживала в кімнаті 1-3 площею 7.1 кв.м. , але після розділу будинку між батьками така кімната перейшла до відповідача ОСОБА_2, який став проводити там ремонт. Вважає та просить визнати за нею та неповнолітнім сином право на проживання в житловому будинку , вселити в такий будинок , виділити для проживання кімнату 1-3 площею 7.1 кв.м.
В судовому засіданні позивач та її адвокат позовні вимоги підтримали , позивач додала, що батько ніколи їй не допомагав, тому повинен віддати їй цю кімнату, де він буде жити їй не цікаво.
Відповідач позов не визнав , пояснив, що з дружиною розлучився у 2004 році, в 2011 році житловий будинок в судовому порядку був поділений з ОСОБА_1, йому перейшла частина будинку, також кімната 1-3 , яку бажає зайняти дочка. На цей час дочка проживає з чоловіком за іншою адресою, він одружився , іншого місця проживання не має, онука прописала (зареєструвала) колишня дружина так як в неї були всі документи на будинок. До розділу будинку він взагалі проживав у сараї, так його вигнала дружина, тільки після поділу він вселився туди.
До справи залучено у якості 3ї особи ,яка не заявляє самостійних вимог співвласника житлового будинку ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що позивач її дочка проживає разом в будинку, народила в 2011 році дитину, також в будинку проживає ще син , який зареєстрований також його дружина, місця в будинку не вистачає, тому дочка повинна проживати в кімнаті 1-3, яка після розділу будинку перейшла до відповідача, де він буде проживати її не цікавить.
В суді встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Відповідно до рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11.11.2011 року , яке набрало законної чинності 01.12.2012 року було виділено ОСОБА_2 в приватну власність 1\2 частину житлового будинку та земельної ділянки за адресою с.Щасливцево, вул. Леніна,100 , іншу 1\2 частку житлового будинку та земельної ділянки було виділено у приватну власність ОСОБА_3 Відповідно до такого рішення суду житловий будинок було розділено в натурі, ОСОБА_2 перейшла кімната 1-3 яку бажає виділити для проживання позивач.
ОСОБА_1 (ОСОБА_2 дівоче) зареєстрована в житловому будинку с.Щасливцево, вул.Леніна,100 з 25.03.2005 року, її неповнолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований там же 12.12.2011 року. Відповідно до довідки Щасливцевської сільської ради Генічеського району , з пояснень позивача та співвідповідача ОСОБА_3 вбачається, що позивач та її син проживають в житловому будинку в с.Щасливцево, вул.Леніна,100. Тому позовні вимоги щодо вселення позивача не підлягають задоволенню так як вона там фактично проживає.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що в будинку проживає та зареєстровано п»ять осіб, які мають там право проживання на підставі ст.. 156 ЖК ОСОБА_6, ОСОБА_2 як власники такого будинку, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 як члени сім»ї.
Такі відносини регулюються главою 6 Житлового Кодексу України . Відповідно до ст.. 156 ЖК України - члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Відповідно до ст.. 64 ЖК України позивач є членом сім»ї відповідачем, тому має право на проживання в такому будинку відповідно до ст..156 ЖК України.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Такі вимоги позивач не ставить. В даному випадку спір є не за проживання в житловому будинку взагалі , а конкретно позивач просить виділити для проживання житлову кімнату 1-3 в такому будинку. Такі відносини щодо виділення окремого приміщення врегульовані ст.. 104 ЖК України , але такі норми можуть бути застосовані для відносин користування в будинках державного і громадського житлового фонду, а в даному випадку кімната в яку бажає виділити для проживання належить до приватного житлового фонду.
Право користування позивачем та її неповнолітньою дитиною жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України ніким з власників житлового будинку не оспорюється, тому додаткового визнання права проживання та вселення позивача та її сина в житловому будинку в с.Щасливцево вул.Леніна,100 в судовому порядку не потрібно, так як фактично позивач та її син там проживають , щодо конкретно виділення позивачу кімнати 1-3 суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню так як норма житлової площі на одну особу дорівнює 13,65 кв.м. Кімната, яку бажає виділити для проживання позивач складає 7.1 кв.м., в ній проживає ОСОБА_7, тому виділення окремого приміщення не є можливим, інші житлові кімнати в будинку позивач не бажає виділити.
Пояснення позивача , що відповідач має проживати в сараї, або іншому приміщенні також не ґрунтується на законі так як відповідно до статей 4-6 ЖК України житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян. Відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства.За таких умов позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.15.30.202,203.209 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання такою, що має право на проживання в житловому будинку , та вселення її та неповнолітнього в кімнату 1-3 , виділивши таку кімнату для проживання- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти діб з моменту проголошення до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд.
Суддя Генічеського
Районного суду ОСОБА_8.