ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16961/13 31.10.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"
До Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
Про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 13790,31 грн.
Суддя Полякова К.В
Представники :
від позивача: Кірсанова К.О. (дов. № 64-1-4/38-Ю від 25.12.12)
від відповідача: не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу у розмірі 13790,31 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.13 порушено провадження у справі №910/16961/13 та призначено її розгляд на 30.09.13 року.
Враховуючи, що суддя Самсін Р.І. призначений на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/817 від 26.09.13 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/16961/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.
Ухвалою Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.13 справу №910/16961/13 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 30.09.2013 року.
У зв'язку із нез'явленням до судового засідання позивача, розгляд справи відкладений на 31.10.13, про що судом винесено відповідну ухвалу від 30.09.13 року.
Ухвалою суду від 07.10.13 судом виправлено описку, допущену при виготовлені ухвали від 30.09.13 року.
Відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 30.10.13 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні.
Під час судового засідання судом оголошено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та з"ясовано думку позивача, щодо заявленого відповідачем клопотання.
Представник позивача у судовому засіданні 31.10.13 заперечував проти відкладення розгляду справи та наголосив на тому, що у матеріалах справи достатньо документів для винесення рішення, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про відсутність підстав задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на таке.
У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
У судовому засіданні 31.10.13 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
13.12.11 між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та Наумовою Ольгою Володимирівною укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0385343, оформлений відповідним полісом, (а.с. 12) за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Mitsubishi Outlander XL», державний реєстраційний номер АХ 2370 СО, від страхових ризиків , зокрема ДТП (п. А-1 Договору № 19G-0385343).
26.06.12 на проспекті Леніна - проспекті Правди у місті Харкові відбулося зіткнення автомобілів марки «Mitsubishi Outlander XL», державний реєстраційний номер АХ 2370 СО, під керуванням Фролова Євгенія Андрійовича, та автомобіля марки BMW 320, державний реєстраційний номер АХ 1136 ВХ, який на час скоєння ДТП перебував під керуванням власника - Ващішина Сергія Адамовича. Наведена інформація підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, безпосередньо, Довідкою від 26.06.12, виданої відділом Державтоінспекції ГУМВС України в Харківській області (а. с. 10), у якій також зафіксовані механічні пошкодження, отримані автомобілями внаслідок скоєння ДТП.
Під час дорожньо-транспортної пригоди застрахованим транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander XL», державний реєстраційний номер АХ 2370 СО, що належить Наумовій О.В., керував Фролов Євгеній Андрійович, законність перебування за кермом якого підтверджується посвідченням водія та талоном на посвідчення водія серії САК № 279549 (а. с. 33).
Зазначена вище ДТП сталася з вини водія автомобіля марки BMW 320, державний реєстраційний номер АХ 1136 ВХ, - Ващішина С.А., внаслідок порушення останнім п.п. 16.11 Правил дорожнього руху, що встановлено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.07.12 року (а. с. 11).
Відповідно до умов Договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0385343, укладеного між позивачем та Наумовою О.В., пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП - є страховим випадком (п. А-1 Договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0385343).
З метою визначення вартості матеріального збитку, позивачем проведено оцінку пошкодженого транспортного засобу марки «Mitsubishi Outlander XL», державний реєстраційний номер АХ 2370 СО, за наслідками якої складено Звіт № 198/07-2012 від 31.07.12 (а. с. 15-18), відповідно до якого матеріальний збиток складає 19597,26 грн..
Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» керуючись умовами зазначеного вище договору на підставі заяви про страховий випадок № 136950 від 26.06.12, страхового акту № 136950/1039230 від 03.07.12 (а. с. 31), здійснило страхову виплату у сумі 14300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23487 від 08.08.11 року (а.с. 32).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобілю марки марки BMW 320, державний реєстраційний номер АХ 1136 ВХ застраховано відповідачем по справі - Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія», згідно із інформації за полісом № АВ/2749509, отриманої від Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 34).
Отже, оскільки до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 08.04.13 ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулось до відповідача із Листом-вимогою № 78/13-8, відповідно до якого позивач вимагав від ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 14300,31 грн. Відповідачем вказаний лист-вимога отриманий, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення з відміткою про отримання поштового відправлення, однак відповіді не надав та грошові кошти у розмірі 14300,31 грн. на користь позивача не сплатив, у зв'язку із чим ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулось із даним позовом до суду.
Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві посилається, по-перше, на той факт, що у нього відсутній обов'язок відшкодовувати у порядку регресу суму страхового відшкодування, оскільки наявне платіжне доручення про виплату страхового відшкодування належним чином не завірене, а тому не може вважатися належним доказом переходу права регресної вимоги до позивача. По-друге, відповідач стверджує, що поліс № 19G-0385343, яким оформлений договір добровільного страхування транспортного засобу, не є чинним, оскільки страхувальником позивача не сплачені, передбачені його умовами страхові премії. ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», посилаючись на той факт, що оскільки до моменту ДТП страхова премія за полісом № АВ/2749509 від винуватця ДТП йому не надходила, тому у відповідача відсутні законні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування у порядку регресу.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Право зворотної вимоги (регресу) Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» унормовано приписами 1191 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки BMW 320, державний реєстраційний номер АХ 1136 ВХ перебував під керуванням власника Ващішина Сергія Адамовича, вина якої доведена постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.07.12 року.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Mitsubishi Outlander XL», державний реєстраційний номер АХ 2370 СО.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем - Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» виплачено страхувальнику за договором у розмірі 14300,31 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджено платіжним дорученням № 23487 від 08.08.12 року.
Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно із полісом №АВ/2749509, розмір франшизи становить 510,00 грн., тому у межах даного позову Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» просить стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 13790,31, тобто за вирахуванням суми франшизи.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються із положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13790,31 грн., а тому позовні вимоги визнані судом правомірними, документально доведеними та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Підстави, покладені в обґрунтування заперечень відповідача проти позову, не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Так, щодо платіжного доручення № 23487 від 08.08.12, відповідно до якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування та яке, на думку позивача не завірене належним чином, суд повідомляє наступне.
Порядок засвідчення документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документаці" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55), так, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізит "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що на бланку платіжного доручення № 23487 від 08.08.12 міститься відтиск штемпеля установи банку платника - АТ «Райффайзен Банк Аваль» та підпис працівника банку, а тому у суду достатньо підстав визнати такий документ належним доказом у розумінні положень статті 36 Господарського процесуального кодексу України, так як платіжне доручення оформлене із додержанням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (п. 2.14 та п 3.1.).
Суд критично оцінює доводи ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», щодо відмови відповідача відшкодовувати страхове відшкодування у порядку регресу з підстав відсутності підтвердження чинності Договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0385343 від 13.12.11, з огляду на таке.
У розумінні статті 627 Цивільного кодексу України домовленість сторін є результатом їх добровільного волевиявлення щодо визначення умов договору, якими зафіксовано взаємні права та обов'язки поручителя та банку.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Зі змісту Договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0385343 від 13.12.11 вбачається, що сторонами за цим договором є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та Наумова Ольга Володимирівна, а отже умови даного договору регулюють правовідносини зазначених осіб.
Посилання відповідача на нечинність зазначеного договору, через відсутність доказів здійснення сплати страхових премій Наумовою О.В. на користь ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», спростовується наявною у матеріалах справи карткою рахунку № 68.1.1.1, сформованою позивачем, з якої вбачається, що страхувальником сплачені страхові премії у передбачених договором розмірах, крім того факт сплати страхових премій позивач під час розгляду справи не спростовує.
Твердження відповідача, щодо відсутності у нього підстав здійснення виплати страхового відшкодування через несплату винуватцем ДТП страхової премії за полісом № АВ/2749509 до моменту ДТП, визнаються судом хибними, оскільки із наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що станом на 26.06.12, тобто на дату ДТП, поліс № АВ/2749509 є діючим.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність звернення позивача із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія».
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу у розмірі 13790,31 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікацій код 22945712) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (61010, місто Харків, майдан Бугримової, 3; ідентифікацій код 16467237) 13790 (тринадцять тисяч сімсот девяносто) гривень 31 копійку суму сплаченого страхового відшкодування та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 31.10.13 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова
Повне рішення складено
та підписано 05.11.13 року