Справа № 201/9830/13-ц (2/201/2858/2013)
04 листопада 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.,
при секретарі - Пісчанській Т.М.,
за участю: представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна, -
19 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який в ході розгляду даної цивільної справи підлягав уточненню (а. с. 3-7, 64-67).
ОСОБА_3 у позовній заяві та її представник у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 13 серпня 1988 року, який рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року був розірваний. Під час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем за спільні кошти було придбано майно, а саме: домоволодіння по вул. Гаражна, 23 в м. Дніпропетровську та земельна ділянка, на якій розташоване дане домоволодіння; квартира АДРЕСА_1; автомобіль НОМЕР_1; гараж у гаражному кооперативі «Автомобіліст» за адресою: м. Дніпропетровськ, Перший тупик Запорізького шосе. Загальна вартість зазначеного майна на сьогоднішній день становить 2 135 000,00 грн. ОСОБА_3 просила суд, з урахуванням уточнень, поділити спільно набуте сторонами під час перебування у шлюбі майно наступним чином: визнати за нею право власності на домоволодіння та земельну ділянку, припинивши право власності відповідача на дане майно, визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, автомобіль та гараж, виплативши останньому різницю вартості поділеного майна у сумі 402 000,00 грн. (а. с. 3-7, 64-67).
Ухвалою суду від 29 жовтня 2013 року провадження по даній цивільній справі було об'єднано з позовними вимога, заявленими ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна по цивільній справі №201/9762/13-ц (а. с. 72).
ОСОБА_3 у своїй позовні заяві, з урахуванням уточнень, просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майна, набутого подружжям під час перебування у шлюбі, а саме: квартири АДРЕСА_1, домоволодіння та земельної ділянки, розташованих у м. Дніпропетровську по вул. Гаражній, 23, автомобіля НОМЕР_2, гаражу у гаражному кооперативі «Автомобіліст» за адресою: м. Дніпропетровськ, Перший тупик Запорізького шосе (а. с. 78-79, 103-105).
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги згідно уточнень підтримав, проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечував.
ОСОБА_2 у судовому засіданні, заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, проти вимог ОСОБА_3 заперечував.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні факти:
ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 13 серпня 1988 року, який рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року був розірваний (а. с. 12, 13-14).
18 жовтня 1995 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з одного боку, та ОСОБА_3 з другого - був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 4-4006, за умовами якого ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1, вартість якої на сьогоднішній день становить 490 000,00 грн. (а. с. 84).
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу домоволодіння від 13 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2220, ОСОБА_3 придбала домоволодіння № 23 по вул. Гаражна в м. Дніпропетровську, вартість якого на сьогоднішній день становить 1 230 000,00 грн. (а. с. 82).
Також судом було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2224, ОСОБА_3 придбала земельну ділянку, розташовану по вул. Гаражна, 23 в м. Дніпропетровську, вартість якої на сьогоднішній день становить 240 000,00 грн. (а. с. 83).
З пояснень, наданим представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судовому засіданні було встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами було також придбано: автомобіль НОМЕР_1, вартість якого на сьогоднішній день становить 130 000,00 грн., та гараж у гаражному кооперативі «Автомобіліст» за адресою: м. Дніпропетровськ, Перший тупик Запорізького шосе, вартістю на сьогоднішній день 45 000,00 грн.
Загальна вартість спірного майна становить 2 135 000,00 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Згідно з ст. 63 ЦК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленість між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 3 ст. 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
За змістом ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками, право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частиною 1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно з ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Частиною 1 ст. 58 СК України визначено, що у разі, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами в контексті викладених правових норм, та приймаючи до уваги, що судом було встановлено, що спірне майно було придбано ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та на підставі ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України є спільним сумісним майном подружжя, що було підтверджено та визнано сторонами у судовому засіданні, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та поділити майно, яке було набуте сторонами під час перебування у шлюбі наступним чином: виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 у повному обсязі право власності на: домоволодіння (будинок, гараж, літня кухня, земельна ділянка), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаражна, 23; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку домоволодіння (будинок, гараж, літня кухня, земельна ділянка), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаражна, 23; виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 у повному обсязі право власності на: квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2; автомобіль НОМЕР_2; гараж у гаражному кооперативі «Автомобіліст» за адресою: м. Дніпропетровськ, Перший тупик Запорізького шосе.
Враховуючи, що загальна вартість спірного майна становить 2 135 000,00 грн., частка кожного з подружжя на майно, придбаного під час перебування у шлюбі є рівною, тобто становить 1 067 500,00 грн. для кожного, приймаючи до уваги, що вартість майна, право власності на яке визнано за ОСОБА_3 перевищує на 402 500,00 грн. вартість майна, право власності на яке визнано за ОСОБА_2, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості поділеного між подружжям майна, а саме: 402 000 (чотириста дві тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позову ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 суд приходить до висновку щодо необхідності відмовити в їх задоволенні, оскільки, право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину набутого під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 є очевидним, визнано та не заперечувалось ОСОБА_3, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для визнання в судовому порядку режиму спільного володіння сумісним майном.
Крім того, суд виходив з того, що у сторін наявні непорозуміння з приводу володіння майном, придбаного ними під час перебування у шлюбі, визнання права власності на 1/2 частину такого майна за позивачем не вирішує зазначених непорозумінь, оскільки ОСОБА_2 не вказує, яким чином він вважає за необхідне розподілити це майно, суд вважає його позовні вимоги безпідставними.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по даній цивільній справі та приймаючи до уваги результат її розгляду, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, понесені останнім витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з відповідною позовною заявою у сумі 229,40 грн. (а. с. 77).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 63, 68, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 356, 357, 368, 369, 372, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Поділити спільно набуте майно між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступним шляхом:
Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 у повному обсязі право власності на:
- домоволодіння (будинок, гараж, літня кухня, земельна ділянка), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаражна, 23.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку домоволодіння (будинок, гараж, літня кухня, земельна ділянка), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаражна, 23.
Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 у повному обсязі право власності на:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_3;
- автомобіль НОМЕР_2;
- гараж у гаражному кооперативі «Автомобіліст» за адресою: м. Дніпропетровськ, Перший тупик Запорізького шосе.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості поділеного між подружжям майна, а саме: 402 000 (чотириста дві тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_3 - відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення судового збору 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий - суддя: Г.В. Черновськой