05.11.2013 року Справа № 904/2609/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач
суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.
при секретарі: Назаренко С.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Вознюк Є.В., представник, довіреність № 14-61 від 22.03.13;
від відповідача: Дубовик І.А., представник, довіреність № 6 від 04.11.13;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2013 року у справі № 904/2609/13
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго", смт. Петриківка Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.10.2013 року по 05.11.2013 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2013 року (суддя Петрова В.І.) з дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 3720 грн. 56 коп. пені, 7384 грн. 37 коп. річних, 3778 грн. 47 коп. інфляційних та 4340 грн. 67 коп. судового збору. В частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 198429 грн. 56 коп. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" 4860 грн. 27 коп. пені, у стягненні якої було відмовлено судом першої інстанції.
Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити повністю, а рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.10.2011 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (постачальник) і дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" (покупець) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання №074102-11БО.
За п.1.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. договору
Відповідно п.1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року природний газ, з урахуванням вартості його транспортування, в обсязі до 1240 тис. куб.м.
За п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2011 року № 5), всього ціна за 1000 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 3955 грн. 28 коп., крім того ПДВ 20 % на послуги з постачання та транспортування природного газу розподільними та магістральними газопроводами - 75 грн. 22 коп., разом за 1000 куб.м. - 4030 грн. 50 коп.
У п.5.1 договору сторони погодили строк поставки газу: з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року включно.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість (п.5.8 договору).
Згідно п.10.1. договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2011 року №5, договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє з 1 жовтня на строк, достатній для проведення покупцем процедури закупівлі природного газу та послуг з його постачання, розподілу та транспортування на 2012 рік згідно з вимогами ч.6 ст.40 Закону України від 01.06.2010 року №2289-VI "Про здійснення державних закупівель", до моменту підписання між сторонами нового договору на постачання та транспортування природного газу на 2012 рік, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання договору поставки природного газу постачальник (первісний кредитор) за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2345629 грн. 83 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.10.2011 року на суму 132648 грн. 43 коп., від 30.11.2011 року на суму 389452 грн. 62 коп., від 31.12.2011 року на суму 419701 грн. 60 коп., від 31.01.2012 року на суму 527128 грн. 94 коп., від 29.02.2012 року на суму 678268 грн. 66 коп., від 14.03.2012 року на суму 198429 грн. 58 коп. (а.с.29-34).
У відповідності з п.4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На момент подання позову до суду відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 2147200 грн. 25 коп., внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" щодо сплати 198429 грн. 56 коп. за переданий природний газ, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за договором від 01.10.2011 року №074102-11БО, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим печатками підприємств (а.с. 35).
16.10.2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір №56/12 про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1. якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника - дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, від 01.10.2011 року №074102-11БО у сумі 198 429 грн. 56 коп.
Відповідно п.1.2 договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
За п.2.1, 2.1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний в термін до 22.10.2012 року передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Документи, що підтверджують право вимоги: договір поставки природного газу з усіма додатками та за наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал); акти приймання-передачі газу (оригінали);документи, що підтверджують проведення боржником розрахунків (за наявності); акт звіряння розрахунків станом на дату укладення договору відступлення права вимоги боргу (оригінал); листи-вимоги про оплату боргу (за наявності); будь-які інші документи (у разі їх необхідності).
У відповідності з п.2.2 договору про відступлення право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.
Згідно п.2.3. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов"язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1. договору відступлення права вимоги).
В силу п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання умов даного договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують передане право вимоги, про що було складено акт приймання-передачі документів від 22.10.2012 року (а.с.12-13).
25.10.2012 року первісний кредитор листом №05/1939-1 повідомив боржника про відступлення права вимоги боргу (а.с.14).
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) направило на адресу відповідача (боржник) вимогу у зв"язку із заміною кредитора у зобов"язанні від 14.12.2012 року №26/2-197-12 про сплату боргу (а.с.86).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач сплатив заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2013 року №142 на суму 198429 грн. 56 коп. (а.с.83).
Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення річні за період з 11.11.2011 року по 20.02.2013 року, сума яких дорівнює 7384 грн. 37 коп., та інфляційні втрати за період з листопада 2011 року по березень 2012 року , які становлять 3778 грн. 47 коп.
У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно п.7.2. договору за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений за договором природний газ, що передбачені п.4.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3 відсотка несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше як 100 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.
Відповідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.
Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку, якщо період нарахування штрафних санкцій не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Враховуючи подану відповідачем заяву в порядку ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України (а.с. 72-73), встановлена позовна давність підлягає застосуванню до вимог позивача про стягнення з відповідача 2279 грн. 43 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання лютого 2012 року.
Нарахування позивачем пені з 11.04.2012 року по 10.10.2012 року в сумі 7441 грн. 11 коп. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за березень 2012 року визнано господарським судом правомірним та зменшено суму нарахованої пені на 50% на підставі клопотання дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго".
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
На виконання вимог, викладених в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2013 року, позивачем надано звіт про фінансові результати за 2012 рік, в якому в графі «Фінансові результати від звичайної діяльності» зазначається збиток підприємства у розмірі 10271185 грн.
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2013 року та від 19.09.2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язано було надати до суду зовнішньоекономічні контракти на закупівлю природного газу, який є предметом поставки за договором від 01.10.2011 року № 074102-11БО, укладеному між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" і дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго"; докази залучення комерційних кредитів та їх погашення, на які в апеляційній скарзі посилається позивач. Проте вищезазначені документи позивачем надані не були.
Як видно із Статуту дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" останнє створене з метою отримання прибутку за рахунок виробництва й надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, підприємствам, установам, організаціям.
Відповідно пояснень відповідача основними споживачами підприємства є бюджетні установи, які неналежним чином виконують зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію.
Так згідно наявних у матеріалах справи актів звірок взаємних розрахунків за теплопостачання, підписаних та скріплених печатками підприємств, заборгованість бюджетних установ перед дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" станом на 01.01.2013 року становила 2417675 грн. 50 коп., з яких:
1396588 грн. 30 коп.- заборгованість Петриківського районного відділу освіти (а.с. 90);
302942 грн. 66 коп. - заборгованість Петриківської селищної ради (а.с. 91);
477686 грн. 57 коп. - заборгованість комунального закладу «Петриківська центральна районна лікарня» (а.с. 92);
240458 грн. 03 коп.- заборгованість Лобойківської сільської ради (а.с. 93).
Згідно довідки, наданої відповідачем, дебіторська заборгованість дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" станом на 01.01.2013 року складала 2522271 грн. 59 коп. (а.с. 94).
В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи специфіку діяльності дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго", його скрутне фінансово-економічне становище, те що відповідач є комунальним підприємством і повністю сплатив позивачеві борг за спожитий у спірному періоді газ, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2013 року у справі № 904/2609/13 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.
Головуючий суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
Суддя В.І. Крутовських
повний текст постанови виготовлений 11.11.13р.