справа № 165/2693/13-ц
провадження №2/165/659/13
04 листопада 2013 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Ференс-Піжук О.Р.,
при секретарі Харук Ю.І.,
з участю прокурора Недумової С.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника органу опіки
та піклування ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до ОСОБА_2, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення,-
встановив:
16 серпня 2013 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський звернувся до суду з позовом про виселення з житлового приміщення за адресою 6-мікрорайон, 8/45, в м. Нововолинську Волинської області, ОСОБА_2, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6 без надання іншого житлового приміщення.
Вимоги мотивує тим, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном. За період проходження служби у військовій частині А 2331 м. Володимир-Волинський, відповідач ОСОБА_2 отримав ордер № 185 на службове житлове приміщення загальною площею 67.10 м. кв., що складається з трьох кімнат у квартирі № 45 за адресою м. Нововолинськ, 6-мікрорайон, 8 на склад сім”ї з чотирьох чоловік, а саме: ОСОБА_2 - наймач, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - син.
Вказана службова квартира перебуває у державній власності Міністерства оборони України та знаходиться на балансі позивача. Відповідач ОСОБА_2 з 06 лютого 2009 року переведений для проходження військової служби у м. Рівне, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А 2331 №26.
Зазначають, що згідно п. 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
У відповідності до п. 2.18 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗСУ та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.12.2006 № 577, що діяла на момент вселення відповідачів у вищевказане службове житло, у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу військової частини.
Згідно п.3.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 N 737, яка діє на момент винекнення спору, у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службове жиле приміщення, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у двомісячний строк з дня видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини. Командири військових частин зобов'язані в місячний строк надавати копії наказів про переміщення відповідних військовослужбовців до нового місця служби та враховувати інформацію про передачу службового жилого приміщення військовослужбовцями до КЕВ (КЕЧ) району.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала з наведених у позові підстав, просить виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, з службової квартири, що знаходиться за адресою 6-мікрорайон, 8/45, м. Нововолинськ Волинської області, без надання іншого житлового приміщення. Не заперечила, що ОСОБА_2 продовжує службу у Збройних Силах України, але вказує, що він повинен бути забезпечений житлом за місцем проходження служби в даний час. Зазначає, що на виконання вимог Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 N 737, ОСОБА_2 зобов'язаний звільнити службове житло за адресою: м.Нововолинськ, 6-й мікрорайон буд.8 квартира 45.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що отримавши на сім?ю, в якій двоє неповнолітніх дітей, службове житло під час проходження військової служби у військовій частині №2331, був переведений для проходження служби в іншу військову частину і продовжує військову службу на даний час. По місцю проходження служби на квартирному обліку не перебуває, там службовим житлом не забезпечений. Вважає, що підстав для виселення його з сім?єю із службового житла без надання іншого житлового приміщення, немає. Просить в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області №106 від 20 березня 2008 року (а.с.15-18) відповідачу ОСОБА_2, як військовослужбовцю військової частини А2331 на час проходження служби видано службовий ордер на право зайняття службового приміщення за адресою м. Нововолинськ, 6-мікрорайонАДРЕСА_1, яке перебуває у державній власності Міністерства оборони України та знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський. (а.с. 8-13).
Наказом командира військової частини А2331 №26 від 06.02.2009 року (а.с.20) капітан ОСОБА_2 переведений для проходження військової служби в в/ч А1671 міста Рівне.
Згідно довідки ЖЕК-3 від 04.07.2013 року (а.с.21) на час розгляду справи, у вищевказаній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_2, ОСОБА_4, та їх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 47).
Як вбачається з довідки військової частини А0515 Міністерства оборони України від 25.10.2013 року підполковник ОСОБА_2 на даний час перебуває на військовій службі в військовій частині А0515.
За змістом статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Водночас, організацію забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців); порядок надання жилої площі в гуртожитках, визначає Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року №737.
Згідно з пунктом 3.1 вищеназваної Інструкції, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла, мають право на отримання службових жилих приміщень.Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Пунктом 131 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що військовослужбовці, які проходять строкову військову службу, розміщуються в казармах, а ті, що проходять військову службу за контрактом, - у службових жилих приміщеннях.
Відповідно до статті 125 ЖК УРСР, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, та осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення, не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.
З матеріалів справи, зокрема, з послужного списку (а.с.49-54) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 поступив на військову службу в Збройні Сили України з 1 серпня 1993 року і на даний час перебуває на військовій службі у військові частині А0515 Міністерства оборони України.
Як встановлено судом, переведення відповідача ОСОБА_2 відбулось в рамках однієї організації - Збройних Сили України, яка не забезпечила його іншим службовим житлом по місцю проходження військової служби. Отже, припинення трудових відносин не відбулося, а тому підстав для виселення відповідача з службового житла, немає.
Якщо переміщення по службі, незалежно чи зі звільненням та наступним прийняттям на службу в іншу місцевість або без звільнення і з переведенням на службу в іншу місцевість має місце, то добровільне виселення військовослужбовців відповідно до законодавства відбувається одночасно з наданням іншого службового житла, іншого постійного житла, якщо Міністерство оборони України його виділить як особі з вислугою.
У випадку, де є неповнолітні діти, зняття з реєстрації та виселення вказаних осіб відбувається під контролем органу опіки і піклування задля недопущення прав дітей та з метою дотриманням вимог ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» і ст.12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.
Як наголосила в судовому засіданні представник органу опіки і піклування виконкому Нововолинської міської ради ОСОБА_3, неповнолітні діти відповідача не можуть бути виселені із службового житла, де зареєстровані і проживають, оскільки на даний час вони не мають на праві користування чи на праві власності іншого житлового приміщення.
Вказану обставину не заперечив в суді представник позивача, як і не надав суду, на виконання вимог ст.60 ЦПК України, належних доказів, що підтверджують підставність та правомірність заявлених вимог, і не спростував заперечень відповідача на позов.
Проаналізувавши надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведені вище норми матеріального і процесуального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи, що службове житло не підлягає звільненню ні добровільно, ні в судовому порядку до моменту надання іншого житла, в тому числі службового, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215, 217 ЦПК України, на підставі ст.ст. 118, 124, 125 ЖК України, п. 3.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 N 737, ст.ст. 17, 18 Закону України "про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” , Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” - суд,
вирішив:
У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового приміщення за адресою: 6-мікрорайонАДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя О.Р. Ференс-Піжук