Іменем України
05 листопада 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а-2388/10/2470
15:02
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Брезіної Т.М.;
секретаря судового засідання - Хміля С.Р.;
за участю:
прокурор - не з'явився;
представника позивача - Ганевича А.І.;
представника відповідача - Шевчука С.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Вижницького районного відділу УМВС України в Чернівецькій області про стягнення коштів -
Позиція позивача.
23.06.2010 року прокурор Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (далі - Позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Вижницького районного відділу УМВС України в Чернівецькій області про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною в березні поточного року ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області за 2007-2009 роки та січень 2010 року виявлено незаконне одержання останнім грошових надходжень за рахунок надання послуг з візуального контролю за засобами тривожної та охоронної системи на загальну суму 128889,27 грн.
Позивач вказує, що відповідач входить до системи МВС України і є юридичною особою, має окремий баланс, гербову печатку, також відкриті реєстраційні рахунки у відділенні Державного казначейства по проведенню операцій з коштами загального фонду один рахунок та три рахунки спеціального фонду і валютний депозитний рахунок.
У своїй діяльності відповідач керується Конституцією України, законами України, іншими НПА та Положенням про Вижницький районний відділ УМВС України в Чернівецькій області, відповідно до якого одним із основних завдань відповідача є запобігання правопорушенням та їх припинення, що в свою чергу не зобов'язує громадян, підприємств, установ організацій будь якої форми власності, проводити плату за передбачені законодавством послуги правоохоронних органів.
Позивач стверджує, що ігноруючи вимоги законодавства відповідачем надавалися послуги з візуального контролю за засобами тривожної та охоронної сигналізації, тоді як у переліку платних послуг вказаного виду діяльності немає, тому отримані кошти від суб'єктів, яким надавалися незаконні послуги у продовж 2007-2009 років та січень 2010 року в сумі 128889,27 грн., а саме: (за 2007 рік - 28324,84 грн., 2008 рік - 40793,03 грн., 2009 рік - 56890,20 грн., січень 2010 року - 2881,20 грн.), мають бути стягнуті до Державного бюджету України.
Позивач також вказує, що листом відповідача від 03.03.2010 року за №34/1356 фактично визнав претензії позивача де зазначив, що кошти в сумі 128889,27 грн., які надійшли як плата за надані послуги, зараховані до надходжень спеціального фонду Державного бюджету та використані відповідно до затверджених кошторисних призначень.
Разом з цим, у відповідності до п. 7 ст. 10 Закону листом КРВ від 26.03.2010 року №24-30-13/275 була направлена вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень, яким запропоновано райвідділу перерахувати незаконно отримані кошти від послуг візуального обстеження в сумі 128889,27 грн. до Державного бюджету України.
Позиція відповідача.
Відповідач подав заперечення на позов в яких зазначив, що позивач та прокурор стверджують, що у період, який ревізувався Вижницьким РВ надавались послуги, які не передбачені Переліком платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами МВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року №795. При цьому, вони не беруть до уваги, що більшість із виявлених угод, було укладено до прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови. Також позивач та прокурор посилаються на статтю 2 Закону України «Про міліцію» зазначаючи, що послуги з охорони громадського порядку є основним завданням міліції (хоча в цій нормі взагалі не йдеться про будь-які послуги).
Позивач обрахував, що протягом 2007-2009 років Вижницькому РВ надійшло плати за послуги на суму 128889,27 грн. яку, як вважає позивач, відповідач зобов'язаний перерахувати до Державного бюджету України. Відповідач вказує, що в той же час в заявленому позові прокурор просить суд не зобов'язати відповідача перерахувати вищезазначені кошти до бюджету, а стягнути їх до бюджету (тобто вдався до іншого способу захисту порушеного права).
Відповідач звертає увагу суду на те, що в обґрунтування своїх позовних вимог ні позивач, ні прокурор не послалися на жодну норму матеріального права, яка би визначала, обов'язок відповідача в даній конкретній ситуації перерахувати вказані кошти до Державного бюджету України чи право позивача стягнути ці кошти до Державного бюджету України.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області за 2007-2009 роки та січень 2010 року №24-21-22/37 від 01.03.2010 року - КРВ в Вижницькому районі на підставі направлень проведено планову ревізію Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с.6-9).
Проведеною ревізією встановлено ряд фінансових порушень.
На підставі висновків акту ревізії 26.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист за № 24-30-13/275 про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень з такими вимогами, зокрема, відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати 128889,27 грн. отриманих, як плату за послуги з візуального контролю за засобами тривожної та охоронної сигналізації до державного бюджету (а.с.10-12).
Вижницьким районним відділом УМВС України в Чернівецькій області подано до Чернівецького окружного адміністративного суду позов до КРУ в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог та розпорядження органу державної влади. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року по справі №2а-1598/10/2470 адміністративний позов по казаній справі задоволено в повному обсязі та визнано протиправними і скасовано висунуті в листі КРВ в Сторожинецькому районі від 26.03.2010 року за №24-30-13/275 вимоги (а.с.89-95).
01.11.2012 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №2а-2388/10/2470 провадження було зупинено до вирішення в апеляційному порядку справи №2а-1598/10/2470 за позовом Вижницького районного відділу УМВС України в Чернівецькій області до КРУ в Чернівецькій області про скасування вимог КРУ від 26.03.2010 року №24-30-13/275, так як дана справа пов'язана із цією справою і від рішення апеляційної інстанції залежатиме подальша позиція прокуратури у справі №2а-2388/10/2470 (а.с.99).
Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду 17.09.2013 року розглянуто в порядку письмового провадження апеляційну скаргу КРУ в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року у справі №2а-1598/10/2470, яким апеляційну скаргу КРУ в Чернівецькій області залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року у справі №2а-1598/10/2470 без змін. (а.с.111-117).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 2939-ХІІ).
Контрольно-ревізійне управління є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Право звернення КРУ до суду передбачено п. 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно якої органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з ч. 2, 5, 6 статті 2 Закону № 2939-ХІІ державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Права державної контрольно-ревізійної служби визначено ст. 10 цього Закону.
Так, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право, в т.ч. пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Слід зазначити, що рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду 17.09.2013 року розглянуто в порядку письмового провадження апеляційну скаргу КРУ в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року у справі №2а-1598/10/2470, яким апеляційну скаргу КРУ в Чернівецькій області залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року у справі №2а-1598/10/2470 за адміністративним позовом Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області до КР відділу в Сторожинецькому районі Чернівецької області, КРУ в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог - без змін.
Зокрема, рішенням апеляційного суду встановлено, що відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України, кошти отримані від послуг, що надаються бюджетними установами зараховуються до Державного бюджету України, що не враховано суб'єктом владних повноважень при формуванні висновків. Тобто у даному випадку отримані кошти не є прибутком, отриманим суб'єктом господарської діяльності.
З врахуванням наведеного суд вважає, що не існує підстав для стягнення коштів, оскільки в судовому порядку визнано протиправними і скасовано висунуті в листі КРВ в Сторожинецькому районі від 26.03.2010 року за №24-30-13/275 вимоги, на основі яких позивач просить стягнути кошти до Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено суду правомірність заявлених вимог.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати 11 листопада 2013 р.
Суддя Брезіна Т.М.