06 листопада 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Савчук М.< Головуючий суддя / По-батькові >.
суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.
секретар Скрипник С.В.
за участю апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 липня 2013 року,
В липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення ХХХV площею 41,20 кв.м. та ХХХVІ площею 23,90 кв.м., які розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на житлові приміщення ХХХV площею 41,20 кв.м. та ХХХVI площею 23,90 кв.м., які розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, які не приймали участі у розгляді справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вирішити питання судових витрат.
Посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права.
22ц-1377/2013 р. Головуючий у 1нстанції Літвінова О.Г.
Категорія 2 доповідач Савчук М.В.
Вказують, що дане рішення суду грубо порушує їх право, гарантоване ч. 2 ст. 382, 392 ЦК України, оскільки апелянти є власниками квартир багатоквартирного будинку, а, отже, і власниками допоміжних приміщень (підвалу, горища) зазначеного будинку, в якому розташовані спірні підвальні приміщення.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Ремжитлосервіс» не заперечувало проти передачі ОСОБА_8 вказаних приміщень в оренду з майбутнім набуттям на них права власності, на даний час приміщення використовуються позивачем за призначенням, сусіди не заперечують проти оформлення та передачі права власності на нежитлові приміщення ОСОБА_4
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно п. п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 являється власником квартири АДРЕСА_1. В зазначеному багатоквартирному будинку розташовані підвальні приміщення, які закріплені за квартирами даного будинку. Апелянти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 також проживають і являються власниками квартир в зазначеному будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у
гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно ч. 2 ст. 10 указаного Закону власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності (п.п. 1.1, 1.3).
Оскільки допоміжні приміщення не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, для правильного вирішення спору суду необхідно було з'ясувати правовий статус спірного приміщення, чи знаходиться у ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою. Проте суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не взяв до уваги, що без доступу до необхідних інженерних комунікацій експлуатація житлового будинку є неможливою.
Судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 355, 356, 382 ЦК України, визнав право власності на нерухоме майно, чим порушив права інших співвласників будинку на допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_1, у тому числі й оспорювані приміщення підвалу.
Крім того, суд помилково дійшов висновку про те, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями, оскільки нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 липня 2013 року скасувати.
В позові ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :