ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
14 квітня 2009 р.
Справа № 9/43
Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Чмихові Юрію Анатолійовичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр "Трубосталь", пр. Трубників, 91/222, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53201
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", вул. Майданська,5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400
про стягнення коштів в сумі 60 468, 58 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Таратута Дмитро Олександрович - юрист, (паспорт серія АН - №631266 від 31.08.2007 року, довіреність №11 від 10.04.2009 року)
Від позивача: Боровик Вікторія Олегівна - юрист, (паспорт серія АН - №188066 від 27.11.2003 року, довіреність №12 від 10.04.2009 року)
Від відповідача: не з"явились
СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 60 468, 53 грн., в тому числі 51173, 77 грн. - боргу; 5936, 16 грн. - інфляційних втрат; 567, 82 грн. - три проценти річних; 13, 68 грн. - пені; 2777, 15 грн. - упущеної вигоди.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору поставки № МТП-08-44 від 26.03.08 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ТзОВ Виробничо-науковий центр "Трубосталь" ( постачальник) зобов"язується виготовити і передати, а ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (покупець) прийняти ( одержати) від постачальника товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Представник позивача зазначив, що на виконання умов договору ТзОВ Виробничо-науковий центр "Трубосталь" поставлено за реквізитами ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" товар загальною вартістю 51 173, 77 грн., що підтверджується накладними. За отриманий товар відповідачем коштів не сплачено.
Із посиланням на ст. 624, 625 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що позивачем нараховано три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 567, 82 грн., а також нараховано інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 5936, 16 грн. Одночасно, позивач просить відшкодувати упущену вигоду в сумі 2777, 15 грн.
Відповідач не скористався своїм правом та представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов"язковою. Письмових заперечень по суті спору відповідачем суду не подано.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справи розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що відповідно до умов договору поставки № МТП-08-44 від 26.03.08 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ТзОВ Виробничо-науковий центр "Трубосталь" ( постачальник) зобов"язується виготовити і передати, а ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (покупець) прийняти ( одержати) від постачальника товар та оплатити його на умовах даного Договору ( п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору покупець здійснює розрахунок за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі десяти банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Судом встановлено, що на виконання умов договору ТзОВ Виробничо-науковий центр "Трубосталь" поставлено за реквізитами ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" товар загальною вартістю 51 173, 77 грн., що підтверджується накладними № 2908 від 02.10.08 року на суму 38578, 81 грн. та № 2902 від 02.10.08 року на суму 12594, 96 грн., копії яких наявні в матеріалах справи. За отриманий товар відповідачем коштів не сплачено. Суду не подано доказів сплати відповідачем суми боргу.
Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку порушення постачальником строку передбаченого п. 5.2 даного Договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 3 % облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день такого прострочення.
Отже, нарахована пеня в сумі 13, 68 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції в сумі 5936, 16 грн. та трьох відсотків річних в сумі 567, 82 грн., то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, право має бути порушене на момент подання позову. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату інфляційних збитків та трьох відсотків річних. За таких обставин відсутнє порушення права позивача.
За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині позову слід відмовити.
Щодо стягнення упущеної вигоди в сумі 2777, 15 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов"язання.
Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обгрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.
Отже, наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Позивачем не доведено суду наявність збитків, причинний зв"язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Отже, в цій частині позову слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 22, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 625 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", вул. Майданська,5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 ( р/р 26003253193053 в ІФФ "ПриватБанк"; МФО 336677; код ОКПО 00152230; ІПН 001522309091; Св. № 12653567) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр "Трубосталь", пр. Трубників, 91/222, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53201 ( р/р 26001110029131 у Нікопольському відділенні ДОФ АКБ "Укрсоцбанк"; МФО 305017; код ОКПО 13419172; ІНН 134191704075; Св. № 03365350): 51173, 77 грн. - боргу; 13, 68 грн. - пені; 511, 87 грн. - витрат по сплаті державного мита; 99, 89 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову слід відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Фанда Оксана Михайлівна
рішення виготовлено та підписано 14.04.09 року
Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.