Справа № 136/1844/13-ц Провадження № 22-ц/772/3547/2013Головуючий в суді першої інстанції:Пороховий Григорій Іванович
Категорія: 48Доповідач: Чуприна В. О.
"01" листопада 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Чорного В.І., Оніщука В.В.
При секретарі : Богацькій О.М.
За участю : позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року, встановила :
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 03.10.2013 р. позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь дочки ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі по 400,00 грн. щомісячно, починаючи з 29.08.2013 р. і до 01.07.2015 р., тобто до закінчення навчання у Вінницькому обласному комунальному гуманітарному коледжі денної форми навчання, а в решті позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовій збір у сумі 241,60 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, тому ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала та просила за наведених доводів задовольнити, представник відповідача ОСОБА_4 скаргу заперечила, вважаючи її необґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги з таких підстав.
У серпні 2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом про стягнення аліментів у розмірі 1200,00 грн. щомісячно. Зазначила, що у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, яку батько-відповідач добровільно не надає.
Суд установив, що позивачка ОСОБА_2, яка проживає з матір'ю (а.с. 4), є дочкою відповідача ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження (а.с.5).
Як убачається із довідки № 253/13 від 15.06.2013 р., ОСОБА_2 навчається на 3 курсі іноземних мов відділення Вінницького обласного комунального гуманітарно-педагогічного коледжу на контрактній основі, стипендію не отримує, термін навчання становить з 01.09.2010 р. по 01.07.2015 р. (а.с. 3).
Згідно контракту про надання освітніх послуг на комерційних засадах від 23.08.2010 р., укладеного учбовим закладом з ОСОБА_2 та її матір'ю - ОСОБА_5, загальна вартість навчання становить 23500,00 грн., враховуючи індекс інфляції. Замовник вносить плату за навчання готівкою кожного семестру по 2 350,00 грн. (а.с. 6).
Згідно довідки виконкому Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 04.09.2013 р. № 767 відповідач ОСОБА_3 на території сільської ради не працює, трудової книжки не має, а крім того відповідно довідки від 02.10.2013 р. № 341 нерухомого майна, земельного та майнового паю теж не має (а.с. 11, 12).
Із поданих суду представником відповідача доказів - довідок видно, що його батьки хворіють, знаходяться на диспансерному обліку та потребують лікування (а.с. 13, 14).
Як пояснила представник відповідача, у теперішній час він знаходиться за кордоном, офіційно не працює, має мінливий дохід та допомагає матеріально хворим батькам.
Стаття 199 СК України розповсюджує обов'язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям на випадок, коди дитина продовжує навчання та вимагає у зв'язку з цим матеріальної допомоги.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (п. 20 постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів») :1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потребі у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.
Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання.
Подаючи позовну заяву до суду, особа відповідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України має довести наявність передбачених вищезазначених фактів, які надають право стягувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, сина, які продовжують навчання.
З огляду вищезазначеного та правил змагальності сторін, передбачених ч. 3 ст. 10 ЦПК України, доводи апелянта стосовно неврахування судом її витрат на оплату житла, проїзд, харчування, одяг, взуття, купівлю продуктів та інших необхідних речей залишаються поза увагою, оскільки ці обставини, а також щодо заробітку відповідача в іноземній валюті, позивачем недоведені доказами.
Не можна вважати обґрунтованими й посилання про неповноту з'ясування судом обставин стосовно надання відповідачем матеріальної допомоги своїм батькам, так як ці питання, що торкаються правовідносин щодо обов'язку утримання повнолітніми дітьми своїх непрацездатних батьків (ст. 202 СК України), виходять за межі даного конкретного предмета позову.
Інші поставлені в апеляційній скарзі питання, які на думку апелянта не перевірені судом, як то: чи насправді на момент розгляду справи обоє батьків відповідача стали хворими, чи є їх хвороби прогресуючими, чи не є сфальсифікованими довідки медичного закладу, не мають правового значення, оскільки наявні у справі документи про стан здоров'я баби та діда позивача є достатніми, належними і допустимими.
За таких обстави слід визнати, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, в тому числі й в частині визначення розміру аліментів.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді: підпис В.І.Чорний
підпис В.В. Оніщук