83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.04.09 р. Справа № 36/89
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко
при секретарі судового засідання І.О.Губенко
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна фірма „ВИОЛА”
м.Донецьк
до відповідача: Приватного підприємства „НАФТОВИК” м.Слов”янськ
про: стягнення заборгованості в сумі 829 126грн. 04коп.
за участю:
представників сторін
від позивача: Жульова Н.М. по дов.;
від відповідача: Лисенко В.М. - директор;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Приватна фірма „ВИОЛА” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „НАФТОВИК” м.Слов”янськ, про стягнення основного боргу в сумі 662 500грн. 00коп., пені в сумі 34 126грн. 04коп., штрафу в сумі 132 500грн. 00коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №268 від 17.03.08р., договір №873 від 18.08.08р., платіжні доручення, банківські виписки, акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.04.09р.
Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що надав письмовий відзив від 14.04.09р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
17.03.08р. сторони уклали договір №268, згідно якого відповідач зобов'язався від свого імені, але за дорученням та за грошові кошти позивача придбати для нього товар та поставити його на умовах цього договору.
Згідно п.3.1 договору відповідач зобов'язується придбати та поставити позивачу товар не пізніше 31.12.08р. за умови надходження на його рахунок 600 000грн. у відповідності з п.4.1 договору.
За приписами п.4.1 договору позивач перераховує грошові кошти в сумі 600 000грн. на розрахунковий рахунок відповідача у трьохденний строк з моменту підписання договору.
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 600 000грн., що підтверджено платіжними дорученнями №1515 від 18.03.08р. на суму 150 000грн., №1447 від 13.09.08р. на суму 350 000грн., №1472 від 17.03.08р. на суму 100 000грн.
В подальшому, сторони уклали договір від 18.08.08р. за №873, згідно якого відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити дизельне пальне за ціною 6,51грн. за 1 літр на суму 200 000грн. у строк не пізніше 26.08.08р.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється у формі 100% передоплати протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору.
Згідно банківської виписки від 19.08.08р. позивач здійснив передоплату в сумі 200 000грн. відповідачу.
Однак в порушення взятих на себе за вищевказаними договорами зобов'язань, товар позивачу до теперішнього часу відповідач не поставив.
Як вбачається з п.3.2 договору №268 від 17.03.08р., якщо відповідач у зазначений строк не поставив товар позивачу, він зобов'язаний не пізніше 1 календарного дня з моменту закінчення строку придбання та поставки повернути на розрахунковий рахунок позивача всю суму перерахованих грошових коштів у розмірі 600 000грн.
Але відповідач повернув позивачу передоплату по договору №268 від 17.03.08р. частково в сумі 137 500грн.
Залишок передоплати в сумі 462 500грн. відповідач до теперішнього часу позивачу так і не повернув.
Також, п.5.1 договору №873 від 18.08.08р. сторонами визначено, що у разі якщо відповідач у зазначений строк не поставив товар позивачу, від повинен не пізніше 1 календарного дня з моменту закінчення строку поставки повернути на розрахунковий рахунок позивача всю суму перерахованих грошових коштів у розмірі 200 000грн.
Але в порушення умов договору передоплата в сумі 200 000грн. відповідачем до теперішнього часу позивачу також не повернута.
Актом звірки взаєморозрахунків станом на 13.04.09р., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленим печатками обох підприємств, сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 662 500грн.
Доказів погашення боргу в сумі 662 500грн. 00коп. відповідач не представив, у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що на день прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості в сумі 662 500грн. 00коп. підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення строків повернення грошів відповідач, згідно умов п.3.3 договору №268 від 17.03.08р., зобов'язаний оплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, а у разі затримки повернення коштів понад 10 календарних днів, відповідач окрім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від неповернутої суми.
Крім того, відповідно до п.5.2 договору №873 від 18.08.08р. у разі прострочки повернення коштів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, а у разі затримки повернення коштів понад 10 календарних днів, відповідач окрім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від неповернутої суми.
Однак позивачу нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ст.231 Господарського кодексу України.
Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок, згідно якого по договору №268 від 17.03.08р. сума штрафу складає 92 500грн. 00коп., пені - 12 164грн. 39коп., та по договору №873 від 18.08.08р. сума штрафу 40 000грн., а пені 21 961грн. 65коп., у зв'язку з чим, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна фірма „ВИОЛА м.Донецьк до Приватного підприємства „НАФТОВИК” м.Слов”янськ про стягнення 829 126грн. 04коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства „НАФТОВИК” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна фірма „ВИОЛА” основний борг в сумі 662 500грн. 00коп., пеню в загальній сумі 34 126грн. 04коп., штраф в сумі 132 500грн., витрати по сплаті держмита в сумі 8 291грн. 26коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118грн. 00коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Будко Н.В.