14 квітня 2009 р.
№ 4/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Державного комітету України з державного матеріального резерву
на постанову
від 28.01.09 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№4/113 господарського суду міста Києва
за позовом
Державного комітету України з державного матеріального резерву
до
ВАТ "Київський мотоциклетний завод"
про
стягнення 1829386,79 грн. штрафних санкцій
за зустрічним позовом
ВАТ "Київський мотоциклетний завод"
до
Державного комітету України з державного матеріального резерву
про
відшкодування витрат на зберігання в сумі 1479979,58 грн.
у справі взяли участь представники:
позивача: Ємельянова Л.С. довір. у справі
відповідача: не з'явились
Клопотання від 14.04.09 ВАТ "Київський мотоциклетний завод" про оголошення перерви в слуханні справи до 24.04.09 р. колегією суддів відхилено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.08 (суддя Борисенко І.І.) позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано відповідача повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані матеріалі цінності мобілізаційного резерву на загальну суму 1267239,39 грн., в іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ВАТ "Київський мотоциклетний завод" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про відшкодування витрат на зберігання в сумі 1479979,58 грн. задоволено частково, стягнуто 64018,62 грн. заборгованості за зберігання, судові витрати , в іншій частині -відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що факт закладення та зберігання відповідачем цінностей матеріального резерву підтверджується номенклатурою накопичення від 23.11.1987, затвердженої Міністерством автомобільної промисловості СРСР та звітами по формі 12-р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.09 (колегія суддів у складі: Рєпіної Л.О., Смірнової Л.Г., Буравльова С.І.) рішення у справі скасоване, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення 1829386,79 грн. штрафних санкцій та зустрічним позовом про відшкодування витрат на зберігання в сумі 1479979,58 грн. відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що між сторонами у справі не було укладено договору відповідального зберігання, що свідчить про відсутність будь-яких відносин щодо закладання матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву, а єдиним документом, що може підтверджувати факт закладання до мобрезерву матцінностей є акти по формі 1.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови апеляційний суд застосував законодавство про державний резерв, яке почало діяти з 1997 року, тобто вже після того, як до ВАТ "Київський мотоциклетний завод" було доведено мобзавдання. Накопичення ж матеріальних цінностей мобрезерву було проведено відповідно до номенклатури, затвердженої Міністерством автомобільної промисловості СРСР №076 від 23.11.1987 у відповідності до специфікованої відомості по формі 5. Скаржник також наголошує, що відсутність договору на відповідальне зберігання мат. цінностей мобрезерву свідчить про те, що між уповноваженим на той час державним органом СРСР (Мінавтотранс СРСР) та ДП "Київський мотоциклетний завод" (ВАТ "Київський мотоциклетний завод" є правонаступником) мала місце адміністративна підпорядкованість останнього Мінавтотрансу СРСР та між ними виникли майнові відносини в частині, що стосується матеріальних цінностей мобрезерву, а саме, доведення, накопичення та зберігання, що узгоджувалось з п.3 діючого на той час Положення про мобрезерв, затв. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів України від 29.09.1969 №780-275 з відповідними змінами та доповненнями.
Окрім цього, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. На його думку справу розглянуто в незаконному складі суддів. Ухвалу суду апеляційної інстанції від 01.12.08 було винесено колегією суддів у складі: Кондес Л.О.(головуючий), суддів Куровський С.В.. Михальська Ю.Б., розгляд справи призначено на 17.12.08. В судовому засіданні 17.12.08 оголошено перерву до 03.02.09. В ухвалі від 14.01.09 розгляд справи призначено на 23.01.09 ( ухвалу винесено в іншому складі: Репіна Л.О.- головуюча, Буравльов С.І., Смірнова Л.Г. Але в цієї ухвалі зазначено, що для здійснення апеляційного провадження справа передана колегії під головуванням судді Зеленіна В.О.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Державний комітет України з державного матеріального резерву згідно Указу Президента України №603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, утвореного на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно постанови КМУ №1041 від 30.06.2000.
Відповідно Акту контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей моб.резерву, проведеної Київською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом від 18.09.01 встановлено самовільне використання матеріальних цінностей загальною вартістю 1267239,39 грн., а саме, металопрокат, якій закладений останньому відповідно до номенклатури накопичення від 23.11.1987 №76, затвердженої Міністерством автомобільної промисловості СРСР. Таким чином, на думку позивача, за самовільне відчуження цінностей державного матеріального резерву на підставі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 100% від вартості матеріальних цінностей на час виявлення факту відчуження, а також пеню в сумі відсутнього їх обсягу за кожен день до повного їх повернення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на відповідальному зберіганні ВАТ "Київський мотоциклетний завод" знаходяться матеріальні цінності моб.резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи прийняте у справі рішення суду першої інстанції, не погодився з тим , що факт закладення та зберігання мат. цінностей є доведеним та зазначив, що до суду не було надано оригінал номенклатури накопичення від 23.11.1987 №76. Суд дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акту про їх прийняття, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обігу. Аналогічна норма містилася й у Положенні про мобілізаційний резерв, затвердженому постановою ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 29.09.1969р., що діяла на момент доведення мобілізаційного завдання. Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання, є акт закладки матеріальних цінностей за формою №1. Номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству, проте вказаний норматив не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей.
Однак, з таким твердженням суду апеляційної інстанції погодити не можна з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи ВАТ "Київський мотоциклетний завод" було подано зустрічну позовну заяву, в якій завод зазначає, що у нього на зберіганні знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву, які перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву. Матеріальні цінності були закладені 23.11.1987 р. згідно номенклатури накопичення №76, затв. Міністерством автомобільної промисловості СРСР. Наявність цінностей державного мат.резерву підтверджується річними звітами по формі р-12.Дані цінності зберігаються на заводі на території його складу №100, загальна площа, яку займають цінності становить 800 кв.м, що підтверджується складеним Державним комітетом України з державного матеріального резерву Актом від 16.06.04 контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності мат. цінностей моб. резерву, які знаходяться у заводу на відповідальному зберіганні ( т.1 а.с.68).
В зустрічному позові завод посилається на те, що з моменту закладення матеріальних цінностей -23.11.1987р. до 03.09.2004р. комітетом не відшкодовано заводу витрати на зберігання матеріальних цінностей, у зв'язку з чим просить суд стягнути з комітету 1479979,58 грн. заборгованості з відшкодуванню витрат за збереження матеріальних цінностей держ. мат. резерву.
Судом апеляційної інстанції також не враховано лист Державного комітету України по мат. резервах від 13.10.1999р. №3/2481, яким зазначено, що контрольною перевіркою від 20.05.1999р. стану роботи з моб.резервом підприємства виявлено самовільне використання мат. цінностей на суму 677 220,67 грн. в цінах на момент перевірки. Не взято до уваги, що закладка матеріальних цінностей моб.резерву було здійснена заводом без вступу в договірні відносини щодо їх відповідального зберігання.
Вказана обставина свідчить про те, що між уповноваженим на той час державним органом СРСР ( в даному випадку Міністерством автомобільної промисловості СРСР) та ВАТ "Київський мотоциклетний завод" мала адміністративна підпорядкованість останнього Міністерству та між ними виникли майнові відносини в частині, що стосується матеріальних цінностей моб. резерву, а саме,: доведення, накопичення та зберігання, що узгоджується з п.3 діючого на той час Положення про моб. резерв, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів України від 29.09.69 №780-275 з відповідними змінами та доповненнями.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на законодавство про державний резерв, яке почало діяти з 1997 року. Однак, накопичення мат. цінностей моб.резерву було проведено відповідно до номенклатури, затв. Міністерством автомобільної промисловості СРСР №076 від 23.11.1987 у відповідності до специфікованої відомості по формі 5.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного та повного встановлення всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи в незаконному складі суддів до уваги не приймаються.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.08 апеляційну скаргу призначено до розгляд у колегією суддів у складі: Кондес Л.О.. Куровський С.В.. Михальська Ю.Б.
В матеріалах справи є розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.09 №01-23/1/9 про зміну складу судової колегії на Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф. (а.с 49 т.3).
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.09 №01-23/1/5 склад судової колегії змінено на Рєпіна Л.О., Смірнова Л.Г., Буравльов С.І.( а.с.55 т.3), в зв'язку з чим в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 14.01.09 помилково зазначено про здійснення апеляційного провадження під головуванням судді Зеленіна В.О. Ухвала від 14.01.09 підписана суддями, призначеними для розгляду справи розпорядженням № 01-23/1/5 від 14.01.09 р.
Не можна залишити в силі і рішення господарського суду від 30.10.08 з огляду на таке.
Судом не враховано, що з прийняттям у 2002 році Постанови Кабінету Міністрів від 12.04.2002р. № 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” встановлено, що відшкодування витрат, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством. Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням вимог цього порядку на кожен рік і сплачуються пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем. Однак в Постанові Кабінету Міністрів від 12.04.2002р. № 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” не надано зворотної дії у часі, відтак її приписи не може бути застосовано до правовідносин, що склались у попередній період.
Частина 5 ст. 11 ЗУ від 24.01.97 р. "Про державний матеріальний резерв" передбачає, що особі, яка здійснює відповідальне зберігання матеріального резерву відшкодовуються фактичні витрати на його зберігання. Фінансування витрат на утримання і розвиток системи державного резерву, проведення операцій з матеріальними цінностями держрезерву здійснюються за рахунок Державного бюджету України, а також за рахунок коштів, отриманих від реалізації матеріальних цінностей державного резерву та їх позичання, допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій системи державного резерву та коштів, отриманих в результаті застосування фінансових санкцій (ст. 7 ЗУ "Про державний матеріальний бюджет"). Судом не з'ясований порядок відшкодування зберігачам держматрезерву витрат на його зберігання в певні спірні періоди, Державне казначейство для розгляду справи судом не залучалось. (Постанова КМУ №1041 від 19.09.97 р. "Порядок фінансування системи державного резерву").
Судом першої інстанції не досліджено коли саме здійснено правопорушення, за яке Законом України "Про державний матеріальний резерв" (ст.14) передбачені заходи відповідальності. Не встановивши ці обставини, суд передчасно дійшов висновку, що цей Закон від 24.01.97 р. не повинен застосовуватися до спірних правовідносин (т.2, арк..34, 129, том 3, арк..8).
До вимог Держкомітету України з державного матеріального резерву відповідач просив застосувати строки позовної давності.(т. 2, арк..16, 24).
За пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим кодексом.
Статтею 71 ЦК УРСР було встановлено трирічний термін позовної давності.
За приписами ст. 76 ЦК УРСР перебіг позовної давності починається з дня коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Ці обставини судами також не досліджувалися.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами неповно встановлені обставини справи, порушені норми процесуального права, тому прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище недоліки, врахувати вимоги наведеного вище законодавства та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 1115, 1117-12 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 30.10.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.09 у справі №4/113 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун