Провадження № 22-ц/774/8508/13 Справа № 774/545/13 Головуючий у 1 й інстанції - Дячков С.В. Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 27
06 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі - Філіпповій К.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Сучасні технології та сервіс»
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології та сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ПАТ «ОТП Банк» у листопаді 2011 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Сучасні технології та сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, у квітні 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги /а.с. 101-106/.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23.05.2013 року позовні вимоги було задоволено частково. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 209-213/.
В апеляційній скарзі ТОВ «Сучасні технології та сервіс» просять рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «ОТП Банк» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права /а.с. 223-226/.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так у відповідності до ст.ст. 549, 550 ЦК України, на підставі умов кредитного договору нараховується до стягнення пеня за несвоєчасне погашення кредиту, а також пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.
Судом встановлено, що 10.11.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Сучасні технології та сервіс» було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ303/081/2006, із змінами та доповненнями до нього. Відповідно до цього договору позичальнику було надано кредит в розмірі 125000 доларів США.
Відповідно до п.3 частини 1 Кредитного договору, для розрахунку процентів за користування кредитом використовується плаваюча процентна ставка, яка визначається як фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток 5,5% річних, FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті.
Порядок нарахування процентів врегульовано підпунктом 1.4.1.4. п. 1.4 частини 2 кредитного договору.
В порушення умов кредитного договору погашення кредиту та нарахованих за його користування процентів передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів не відбувається.
В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідачем, 10.11.2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-SME303/081/2006.
Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору, у зв'язку з невиконанням відповідачами свого зобов'язання, банком було надіслано боржнику досудову вимогу про погашення заборгованості, але заборгованість погашена не була, а тому станом на 28.07.2011 року у відповідачів утворилася заборгованість в сумі 3982402, 01 грн., з урахуванням процентів, пені та штрафних санкцій.
16.06.2009 року ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Сучасні технології та сервіс» було укладено кредитний договір №ТL-SМЕ303/005/2009 відповідно до умов цього договору позичальнику було надано кредит в розмірі 129246, 71 грн.
Відповідно до п.3 частини 1 цього договору процентна ставка дорівнює 24% річних.
В забезпечення належного виконання зобов'язань позичальником, 16.06.2009 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME303/005/2009/1.
16.06.2009 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-SME303/005/2009/2.
В порушення умов цього договору погашення частин кредиту та нарахованих процентів не відбувається, а тому станом на 28.07.2011 року утворилась заборгованість в сумі 618759, 56 грн.
При вищенаведених обставинах справи, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» підлягають задоволенню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ТОВ «Сучасні технології та сервіс» про те, що судом першої інстанції не з'ясовано питання виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 20.12.2011 року, не перевірено розрахунок загальної суми вимог, обгрунтованість та правильність їх нарахування то вони не можуть бути прийняті до уваги через те, що позовні вимоги відносно кредитного договору від 20.12.2011 року позивачем не заявлялися та судом не розглядалися.
Відносно посилань апелянта на те, що розмір пені розраховано за весь період прострочення заборгованості без застосування спеціальної позовної давності, то вони не можуть бути прийняті до уваги через те, що відповідно до ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність у три роки, але згідно ч.3 ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи ні хто із сторін не звертався до суду з такою заявою.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ТОВ «Сучасні технології та сервіс» про те, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, то вони також не можуть бути прийняті до уваги через те, що відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології та сервіс» - відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді