Справа № 2-1191/11 Головуючий у І інстанції Шовкопляс О.П.
Провадження № 22-ц/780/5788/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В,
Категорія 26 11.11.2013
Іменем України
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Березовенко Р.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У листопаді 2011 року позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Білоцерківське відділення № 211 ПАТ «Ощадбанк» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з відповідачів заборгованість по відсоткам з липня 2011 року по серпень 2011 року за договором відновлювальної кредитної лінії № 124 від 13 травня 2008 року у розмірі 31 987 грн. 42 коп. згідно розрахунку заборгованості від 01.08.2011 року та судові витрати по справі, посилаючись на те, що 13 травня 2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 124. Згідно умов даного договору останньому було надано кредит в розмірі 2 000 000,00 грн., з кінцевим терміном повернення не пізніше 13 травня 2018 року. За користування кредитом за Кредитним договором була встановлена відсоткова ставка в розмірі 16,5 % річних. Позичальник ОСОБА_3. зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначені Кредитним договором. Позивачу ОСОБА_3 по теперішній час продовжують нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тому додаткова сума заборгованості за період з липня 2011 року по серпень 2011 року становить 31 987,42 грн. Просили суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на рахунок ПАТ «Деравний ощадний банк України» заборгованість по відсотках та пені в розмірі 31 987,42 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_2) на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Білоцерківського відділення № 211 заборгованість по відсоткам з липня 2011 року по серпень 2011 року за договором відновлювальної кредитної лінії " 124 від 13 травня 2008 року в розмірі 31 987 грн. 42 коп.(тридцять одна дев'ятсот вісімдесят сім грн. 42 коп.) та 320 грн. (триста двадцять) судового збору, всього : 32 307 грн. 42 коп.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Так, рішенням Білоцерківського районного суду Київської області по справі № 1003/7619/12 від 07.06.2012 року та ухвалою Апеляційного суду Київської області по справі № 22ц-4384/12 від 23.08.2012 року, які набрали законної сили, встановлено обставини, які стосуються ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо укладення кредитного договору, а саме, встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний ощадний банк України» не є укладеним, вказані обставини не повинні досліджуватися при розгляді іншої справи, пов'язаної як з виконанням кредитного договору, так і з виконанням договору іпотеки відповідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно договору відновлювальної кредитної лінії № 124 від 13 травня 2008 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 2 000 000 грн., з кінцевим терміном повернення не пізніше 13 травня 2018 року та зі сплатою відсотків відповідно до даного договору.
З березня 2010 року відповідач погашення кредиту та відсотків не здійснює в строки встановлені Кредитним договором, тому його заборгованість по нарахованим відсоткам за договором відновлювальної кредитної лінії № 124 від 13 травня 2008 року за період з 06.07.2011 року по 31.07.2011 року становить 23 506,85 грн., пеня - 8 480, 57 грн., разом заборгованість за відсотками за період з 06.07.2011 року по 31.07.2011 року з пенею становить 31 987,42 грн..
Згідно з п.3.3.2. договору відновлювальної кредитної лінії позичальник зобов'язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з договору відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до п. 3.2.2. договору відновлюваної кредитної лінії банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентам чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених договором відновлювальної кредитної лінії, вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків та інших платежів та стягнути заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Згідно п. 1.9. договору відновлювальної кредитної лінії за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, визначені в договорі відновлювальної кредитної лінії.
Згідно п. 5.2. договору відновлювальної кредитної лінії за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії банком було укладено договір поруки за № 60 від 13 травня 2008 року з ОСОБА_2
Згідно п.3.1. договору поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за договором відновлювальної кредитної лінії за тим же обсягом, що і боржник. У разі порушення боржником виконання зобов'язання банк має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами договору відновлювальної кредитної лінії (п.2.1. договору поруки). Відповідно до розділу 1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії.
Позивач в позовні заяві зазначає, що боржник не виконав взятих на себе зобов'язань, зокрема порушив вимоги п.1.7., п. 1.9, п. 1.10., п. 3.2.1, п. 3.2.2, п.3.3.1, п. 3.3.2. та п. 5.2. договору відновлювальної кредитної лінії.
Незважаючи на неодноразові повідомлення про необхідність сплати боргу, позичальник та поручитель з ВАТ «Ощадбанк» не розрахувалися.
За час, який минув, а саме з березня 2010 року, і на час розгляду справи, у зв'язку з нарахуванням щомісячних відсотків та пені, загальна сума боргу за кредитним договором збільшилася, оскільки відповідачі не вносили кошти в касу «Ощадбанку» для погашення заборгованості ні в рахунок погашення простроченого кредиту, ні в рахунок прострочених відсотків, погашення пені, ні за обслуговування кредиту, хоча у відповідності до договору відновлювальної кредитної лінії у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, на першу вимогу банку повинні достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості по кредиту, а також сплатити штрафні санкції, а також відшкодувати банку всі збитки в повному обсязі (п. 3.3.1. договору відновлювальної кредитної лінії).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 124 від 13.05.2008 року за відповідачем ОСОБА_3 по справі станом на 31.10.2010 року утворилася заборгованість загальною сумою 2 000 000,00 грн. залишок по кредиту. Станом на 31.10.2011 року прострочена заборгованість за відсотками становить: строкова заборгованість - 1 687 490 грн. 00 коп., прострочена заборгованість - 312 510 грн. 00 коп., прострочені нараховані відсотки - 363 971 грн. 21 коп.
За період з 06.07.2011 р. по 31.07..2011р. заборгованість по відсотках становить - 23 506 грн. 85 коп. та пеня - 8 480,57 грн.
Таким чином, заборгованість по відсоткам з липня 2011 року по серпень 2011 року за договором відновлювальної кредитної лінії " 124 від 13 травня 2008 року в розмірі 31 987 грн. 42 коп.(тридцять одна дев'ятсот вісімдесят сім грн. 42 коп.), яка підлягає стягненню з відповідачів.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, однак у разі порушення зобов'язань згідно ст. 611 ЦК України настають правові наслідки встановлені договором.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 3.2.1. договору відновлювальної кредитної лінії банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по договору відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до п. 2.2.2. договору відновлювальної кредитної лінії банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за договором відновлювальної кредитної лінії, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії або невиконання чи неналежне виконання позичальником та/або поручителем будь-яких зобов'язань за іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, у випадку затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, інших платежів за договором відновлювальної кредитної лінії на один календарний місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Постановою КМУ від 06.04.11 р. за N 502 було внесено зміни до Постанови КМУ від 25.03.2003 р. N 261 «Деякі питання діяльності відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України». У вказаній постанові зазначено, що банк утворений відповідно до розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. N 106, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. N 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк", тип якого відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на публічне акціонерне товариство.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно керувався ст.ст. 526, 530, 549-554, 546, 625, 1050, 1054 ЦК України, та дійшов вірного висновку, що позов є доведеним та обгрунтованим і тому підлягає задоволенню, оскільки боржник ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань щодо сплати кредиту, відсотків не виконували належним чином, наявність заборгованості та її розмір повністю доведені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, і які відповідачами не спростовані.
Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.
В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні. Що ж стосується посилання апелянта на рішення Білоцерківського районного суду Київської області по справі № 1003/7619/12 від 07.06.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області по справі № 22ц-4384/12 від 23.08.2012 року, які набрали законної сили, і якими на його думку, було встановлено обставини, які стосуються ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо укладення кредитного договору, а саме, було зазначено, що договір між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний ощадний банк України» не є укладеним, і тому вказані обставини не повинні досліджуватися при розгляді іншої справи, пов'язаної як з виконанням кредитного договору, так і з виконанням договору іпотеки відповідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, то вони колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року було роз»яснено рішення Білоцерківського районного суду Київської області по справі № 1003/7619/12 від 07.06.2012 року і визначено, що викладені в мотивувальній частині рішення суду висновки щодо неукладеності оспорюваного договору свідчать лише про те, що відповідно не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, і ці висновки стосувалися лише договору про іпотечний борг, який сторонами не укладався. А що стосується кредитного договору, то він був укладений при дотриманні сторонами договору істотних умов і сторонами надавалася згода на його укладення. Такі ж висновки містяться і в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2013 року, якою було залишено без змін ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року. Зазначені судові рішення набрали чинності.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: Н.С.Воробйова
О.І.Сліпченко