Справа № 333/6201/13-ц
Провадження №2/333/2832/13
Іменем України
25 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Холод Р.С.,
при секретарі: Вашато А.Б.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, -
08.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його бабуся - ОСОБА_5, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з нерухомого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. 23.02.2010 року ОСОБА_5 було складено заповіт, за яким померла заповідала свою частину квартири позивачу та відповідачу у рівних частках.
У встановлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як в період з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року проходив навчання у «Керченському вищому морському професійному училищі» Автономної республіки Крим. Крім того, про наявність заповіту ні батьком - ОСОБА_6, ні тіткою - відповідачем ОСОБА_3 йому повідомлено не було.
Позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до нотаріальної контори поважними та надати йому додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори.
У судовому засіданні позивач повністю підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов, додатково пояснивши, що з бабусею знаходився в добрих стосунках, але з 2008 року її не бачив. Про її смерть дізнався у листопаді 2011 року, тому не був присутнім на похованні. Після закінчення навчання - у червні 2012 року повернуся додому, на даний час працює слюсарем на заводі «Іскра» в м. Запоріжжя. 25.07.2013 року на його адресу - АДРЕСА_2 надійшов лист від Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, яким було повідомлено, про наявність заповіту, складеного на його ім'я померлою бабусею - ОСОБА_5 До того часу про наявність заповіту йому було невідомо, тому він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, крім того він не є спадкоємцем першої черги. У період з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року він постійно проживав у гуртожитку у м. Керч, додому приїжджав дуже рідко.
Представник позивача - ОСОБА_2 позов підтримав, просив визначити ОСОБА_1 додатковий строк для поданням останнім заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, пояснивши, що позивач не знав про існування заповіту на його ім'я, відповідач про це йому особисто не повідомила. Позивач також не подавав до нотаріальної контори відповідну заяву, так як знав, що після смерті ОСОБА_5 залишились спадкоємці першої черги - ОСОБА_6 (батько позивача) та ОСОБА_3 (відповідач по справі).
Відповідач заперечувала проти позову, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що вона з 1988 року мешкала вдвох з померлою ОСОБА_5 (її матір'ю) за адресою: АДРЕСА_1. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_5, та приблизно у травні 2011 року, позивач знайшла заповіт, складений ОСОБА_5 23.02.2010 року Згідно заповіту 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 заповідала позивачу та відповідачу у рівних частках. Відповідач на похованні матері відповідача присутнім не був. Про наявність заповіту відповідач сповістила свого брата - ОСОБА_6, який їй пояснив, що він не буде претендувати на зазначену спадщину, тому відсутні причини для хвилювання. У липні 2013 року відповідач звернулась до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, де її повідомили, що вони зобов'язані направити ОСОБА_1 листа відносно прийняття спадщини і тільки після отримання відповіді буде прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 знав про існування заповіту, так як вона про це повідомляла батька останнього - ОСОБА_6 Крім того, позивач після смерті ОСОБА_5 неодноразово приїжджав додому з м. Керч, у тому числі, був на поминальному дні у квітні 2012 року.
Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, що позивачем не доведено поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, враховуючи, що ОСОБА_1 ще у 2011 році знав про смерть бабусі та неодноразово приїжджав додому з м. Керч після смерті ОСОБА_5
Представник третьої особи Шостої Запорізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, але надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі їх представника.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначили, що мати позивача є їхньої подругою, з якою вони знаходяться у дуже дружніх відносинах. Лише у серпні-вересні 2013 року від матері позивача вони взнали, що ОСОБА_5 залишила заповіт на ім'я позивача та відповідача. До цього часу зі слів матері позивача у родині ОСОБА_1 не знали про існування заповіту. ОСОБА_5 практично не родичалася із сім'єю позивача, а останній дуже рідко приїжджав додому у період 2010-2012 р.р., так як навчався у Керчі.
Допитана у якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що позивач є їй двоюрідним братом, відповідач - є рідною тіткою, а померла ОСОБА_5 - бабусею. Приблизно через місяць після смерті останньої, ОСОБА_3 знайшла заповіт. Влітку 2011 року вона бачила батька позивача - ОСОБА_6, який розповідав, про те, що є заповіт, згідно якого бабуся залишила свою частини квартиру сторонам у справі. З відповідачем вона практично не спілкується, але його часто бачила у с. Гнаровське, Вільнянського району, навіть тоді, коли останній навчався у Керчі. Батько позивача їй не розповідав, що про існування заповіту повідомив позивача.
Допитана свідком у справі ОСОБА_11 пояснила, що вона є сусідкою позивача, але спілкується також і з відповідачем у справі. Восени 2011 року, коли точно вона не пам'ятає, ОСОБА_3 зателефонувала їй та розповіла, що ОСОБА_5 залишила заповіт на позивача та відповідача. ОСОБА_3 зазначила, що вона повідомила про заповіт батьку позивача, а останній - ОСОБА_1 Вона особисто не чула про те, що ОСОБА_1 розповідав про заповіт позивачу, та з останнім з цього приводу вона також не спілкувалася. У період навчання у м. Керч, вона часто - на свята та вихідні бачила ОСОБА_1 вдома.
Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Свідоцтвом про народження ОСОБА_6, виданим в с. Медяково Купінського району Новосибірської області, серія НОМЕР_1 від 24.12.1955 року підтверджено, що його батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 7).
Згідно свідоцтва про народження, виданого Петро-Михайлівською сільською Радою Вільнянського району, серії НОМЕР_2 від 24.09.1990 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1, батьками якого вказано: батько - ОСОБА_6, мати - ОСОБА_13 (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 - померла, про що Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції видане повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 06.08.2013 року (актовий запис №159), місце смерті: м. Запоріжжя, місце реєстрації: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (а.с. 3).
Довідкою № 03-13/838 від 18.09.2013 року підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року проходив навчання в «Керченському вищому морському професійному училищі» за спеціальністю «судноводіння» денної форми навчання. У період з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року мешкав за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №34652705, виданого 25.07.2013 року Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: тип реєстрації - спадкова справа №54788966, номер у нотаріуса 360/2013, місце заведення Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, спадкодавець - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5.
Як вбачається з матеріалів копії спадкової справи, заведеної після померлої ОСОБА_5, відповідач звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом 25.07.2013 року, підтвердивши свої родинні стосунки із померлою свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, видане РАЦС Срібнянського району, Чернігівської області.
Відповідно до заповіту від 23.02.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної контори Грибачовою Л.Д., ОСОБА_5 раніше складені нею заповіти даним заповітом скасовує та заповідає усе своє майно, в тому числі житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 онуку - ОСОБА_1 та доньці - ОСОБА_3 Згідно свідоцтву № 10336 від 03.01.2002 року зазначена квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Відповідно до повідомлення на ім'я ОСОБА_1 від державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Філіпченко Є.А. №2093/02-14 від 25.07.2013 року для отримання спадщини після померлої ОСОБА_5 (зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1), яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_5, у відповідності до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємцям необхідно її прийняти шляхом подачі в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Також, державний нотаріус роз'яснив ОСОБА_1, що суд може встановити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за умови визнання причин пропуску поважними. Крім того, спадщина може бути прийнята по закінченню шестимісячного строку без звернення до суду, якщо є згода на це всі інших спадкоємців, які своєчасно прийняли спадщину (а.с. 9).
ОСОБА_1 звернувся до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 03.08.2013 року. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.08.2013 року державний нотаріус Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Філіпченко Є.А. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що останній не подав заяву про прийняття спадщину в строк, встановлений законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Частина 5 статті 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пункт п.24 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7, зазначає, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач суду пояснив, що несвоєчасність звернення до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини було викликано тим, що йому не було відомо про те, що про смерть бабусі - ОСОБА_5 він дізнався лише у листопаді 2011 року, він не знав, що остання склала заповіт, відповідно до якого він має право на частину в спадковому майні, оскільки разом з нею він не проживав, навчався в іншому місці, і цієї обставини йому ніхто не повідомляв, тому він був позбавлений можливості своєчасно звернутись до нотаріальної контори у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини.
Доводи позивача, про те, що він пропустив строк через те, що у 2010-2012 р.р. навчався у м. Керч та не мав змоги надати відповідну заяву до нотаріальної контори, не є переконливими та спростовуються показаннями сторін та свідків у справі, тому на думку суду, це не є поважної причиною пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Разом із тим, суд вважає встановленим факт того, що позивач достовірно не знав про існування заповіту на його ім'я до серпня 2013 року.
Сторона відповідача не надала суду належних та достовірних доказів того, що батько позивача розповідав останньому про існування заповіту. Допитати ОСОБА_6 у справі не надалося можливим, так як останній до суду надав пояснювальну записку, посвідчену секретарем виконавчого комітету Гнаровської сільської Ради Вільнянського району, Запорізької області, згідно якої він не зможе прибути у судове засідання у зв'язку із хворобою, після перенесення інсульту, тому що це пов'язано із небезпекою повторного інсульту та надав копію довідки про отримання третьої групи інвалідності із зазначенням про обмеження фізичних та нервово-психічних навантажень.
Суд також критично відноситься до промови відповідача у судових дебатах, в яких вона зазначила про той факт, що особисто повідомляла про існування заповіту ОСОБА_1, так як під час пояснень у справі, ОСОБА_3 пояснила про повідомлення щодо заповіту лише батьку позивача.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не був обізнаним про наявність заповіту після смерті бабусі, та він не був спадкоємцем першої черги, суд вважає можливим надати позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, визначивши його в два місяці, оскільки такий строк буде достатнім для реалізації позивачем свого права на подачу заяви про прийняття спадщини у відповідності з нормами ст.1272 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 208-209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 1222, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, протягом двох місяців з моменту набрання цього рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод