06.11.2013
Справа № 127/21890/13-ц
Провадження № 2/127/6621/13
(З А О Ч Н Е)
06 листопада 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,
при секретарі Завадюк О.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем 18.05.2006 року було укладено кредитний договір №DNH4KP30050429, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 215,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві позичальника.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачеві кредит у розмірі 2 215,19 грн., однак станом на 02.04.2013 року відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, у результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 35 023,45 грн., тому позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Оскільки у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що представник позивача не заперечує, відповідно до ст.224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що між позивачем та відповідачем 18.05.2006 року було укладено кредитний договір №DNH4KP30050429, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 215,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві позичальника (а.с.7).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачеві кредит у розмірі 2 215,19 грн., однак станом на 02.04.2013 року відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, у результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 35 023,45 грн., з яких:
2 215,20 грн. - заборгованість за кредитом;
10 827,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
19 837,16 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
1 643,97 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 257, 261 ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлена в три роки, щодо вимог про стягнення пені - один рік. Перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відомо, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, оскільки сплата коштів на виконання зобов'язання мала проводитись позивачу. Згідно довідки-розрахунку станом на 02.04.2013 року відповідачем не було здійснено жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, а тому кінцевий строк позовної давності за вказаним кредитним договором становить 18.05.2009 року.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача як на підставу задоволення позовних вимог та не пропуску строку позовної давності на те, що в п.1.7.31 Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам між сторонами погоджено строк позовної давності - 50 років (а.с.27) з наступних міркувань. Як вбачається з матеріалів справи у заяві позичальника (а.с.7) відповідач виразив свою згоду, що дана заява з запропонованими позивачем Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та позивачем кредитно-заставний договір, натомість позивачем надано Умови та правила надання банківських послуг на які й посилався представник позивача в судовому засіданні, в п.1.7.32 яких зазначено, що в разі протиріччя умов договору з Умовами та правилами надання банківських послуг пріоритет мають умови договору.
Таким чином, з наданих позивачем документів неможливо встановити, чи погоджено сторонами з урахуванням положень ст.259 ЦК України збільшення строку позовної давності, а тому суд виходить з її загальних строків.
За таких обставин у даному випадку строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості сплив 18.05.2009 року.
Згідно ч.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, кредит надано позичальнику на споживчі цілі.
У відповідності до п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
У п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), що кореспондується зі ст.266 ЦК України.
Враховуючи вказані вимоги закону та зважаючи, що позивач пред'явив даний позов лише 16.09.2013 року із пропуском строку позовної давності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 256, 257, 259, 266, 267, 526, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 208, 209, 158, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: