ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17796/13 30.10.13
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Альфафарм"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
про визнання договору поруки недійсним
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Гіндрюк Т.С. (дов.)
У судовому засіданні 30.10.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Альфафарм" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договору поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р. недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. порушено провадження у справі №910/17796/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2013р.
14.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшов письмовий відзив на позов.
Представники відповідача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні 15.10.2013р. надали суду пояснення по суті своїх заперечень позовних вимог.
Представник позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Альфафарм" у судове засідання 15.10.2013р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/17796/13 від 16.09.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. відкладено розгляд справи № 910/17796/13 на 30.10.2013р.
29.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Альфафарм" надійшли витребувані судом документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 30.10.2013р. представника позивача.
Представник позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Альфафарм" у судове засідання 15.10.2013р. не з'явився.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні 30.10.2013р. позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник позивача у судове засідання 30.10.2013р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи зазначене, в судовому засіданні 30.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд
16.11.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та TOB "Боско", TOB "Ніка Холдінг Інвест", TOB "Виробниче Об'єднання "Укрфарм", TOB "Альфафарм", TOB "Фармацевтична фірма " КФК" та TOB "Віто-Фарм" (із змінами та доповненнями, внесених додатковою угодою №010/14/209/7 від 10.11.2009р.) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/209, відповідно до умов якої відповідач зобов'язувався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід'ємними частинами. Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитам в рамках Генеральної кредитної угоди не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42 500 000,00 грн. Термін користування кредитними коштами встановлювався - до 15.11.2012р. Конкретні суми кредитів, строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування, визначаються Сторонами окремо в Кредитних договорах, що укладаються в рамках даної Угоди.
Згідно додаткових угод до Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007р. (№010/14/04/056 від 05.02.2008р., №010/14/04/165 від 18.04.2008р., №010/14/209/90/1 від 10.11.2008р., №010/14/209/347 від 10.02.2009р., №010/14/209/674 від 30.06.2009р., №010/14/209/6 від 01.10.2009р., №010/14/209/7 від 10.11.2009р., №010/14/209/8 від 10.02.2010р., №010/14/209/9 від 10.03.2010р., №010/14/209/10 від 04.06.2010р., №010/14/209/11 від 19.10.2010р., №010/14/209/12 від 25.11.2010р., №010/14/209/13 від 27.07.2011р., №010/14/209/14 від 21.11.2011р.), загальний розмір заборгованості позичальників за укладеними в рамках цієї Угоди договорами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 4 770 000,00 дол. США за наступними сублімітами: субліміт-1 у сумі 1 859 933.65 гри. - на фінансування поточної діяльності TOB "Боско"; субліміт-2 у сумі 549 916,00 дол. США - на фінансування поточної діяльності TOB "Боско"; субліміт-3 у сумі 2 100 000,00 грн. - на фінансування поточної діяльності TOB "ВО "Укрфарм"; субліміт-4 у сумі 2 627 451,00 дол. CLIIA - на придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень корпоративних прав та основних засобів для TOB "Ніка Холдінг Інвест"; субліміт-5 у сумі 789 337,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок для TOB "Ніка Холдінг Інвест"; субліміт-6 у сумі 3 000 000.00 грн. - на поповнення обігових коштів для TOB "Альфафарм"; субліміт-7 у сумі 2 692 500,00 грн. - на поповнення обігових коштів для TOB "ФФ "КФК" (додаткова угода №010/14/209/12 від 25.11.2010р.).
Відповідно до Генеральної кредитної угоди, із змінами та доповненнями, встановлено наступні строки користування кредитними коштами: за сублімітом-1 - до 19 жовтня 2012р.; за сублімітом-2 - до 19 жовтня 2012р.; за сублімітом - 3 - до 19 жовтня 2012р.; за сублімітом-4 та сублімітовд-5 - до 15 листопада 2012р.; за сублімітом-6 - до 26 жовтня 2012р.; за сублімітом-7 - до 26 жовтня 2012р. (Додаткова угода №010/14/209/13 від 27.07.2011р.).
Відповідно до п. 2.1. Генеральної кредитної угоди, кредитні кошти надаються на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
На умовах Генеральної кредитної угоди, на підставі письмових заяв, відповідач укладає кредитні договори в рамках лімітів та сублімітів, встановлених в Генеральній кредитній угоді, відкрито позичкові рахунки та надано кредитні кошти згідно з умовами кредитних договорів - п. 4.1. Генеральної кредитної угоди.
18.12.2007р., в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та TOB "Ніка Холдінг Інвест" було укладено Кредитний договір №010/14/245/1, з змінами та доповненнями, внесених додатковою угодою №010/14/04/057 від 05.02.2008р., додатковою угодою №010/14/245/1/96/1 від 10.11.2008р., додатковою угодою №010/14/245/1/676 від 30.06.2009р„ додатковою угодою №010/14/245/1/4 від 30.10.2009р., додатковою угодою №010/14/245/1/5 від 10.11.2009р., додатковою угодою №010/14/245/1/6 від 10.03.2010р., додатковою угодою №010/14/245/1/7 від 04.06.2010р., додатковою угодою №010/14/245/1/8 від 19.10.2010р., додатковою угодою №010/14/245/1/9 від 25.11.2010р., додатковою угодою №010/14/245/1/10 від 27.07.2011р., додатковою угодою №010/14/245/1/11 від 21.11.2011р., згідно якого відповідачем, на положеннях та умовах Генеральної кредитної угоди та цього договору, було відкрито TOB "Ніка Холдінг Інвест", невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 627 451,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень, корпоративних прав та основних засобів, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012р. (згідно додаткових угод №010/14/04/057 від 05.02.2008., №010/14/245/1/4 від 30.10.2009р., №010/14/245/1/10 від 27.07.2011р.).
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору №010/14/245/1 від 18.12.2007р., відповідач зобов'язується на умовах цього Договору відкрити TOB "Ніка Холдінг Інвест" (позичальнику) позичковий рахунок №20739180 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії та вільного (невикористаного) субліміту-4 та загального ліміту Генеральної кредитної угоди. Кредитні кошти надаються відповідачем шляхом конвертації на Міжбанківському валютному ринку України та зарахування отриманої суми в національній валюті на поточний рахунок позичальника - на підставі письмових заяв Позичальника з подальшим використанням за цільовим призначенням.
На виконання умов Кредитного договору та Генеральної кредитної угоди, на підставі вищезазначених письмових заяв TOB "Ніка Холдінг Інвест", відповідач надав в період з 28.12.2007р. по 29.05;2008р., позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2 627 451,00 дол. CШA, що підтверджується витягами з рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору №010/14/245/1 від 18.12.2007р., між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (відповідачем) та ТОВ "Альфафарм" (позивачем) укладено Договір поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р., згідно якого TOB "Альфафарм" зобов'язується відповідати перед відповідачем солідарно з TOB "Ніка Холдінг Інвест" за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний:
- повернути кредит в розмірі 2 627 451,00 дол. США;
- сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором;
- сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки Банку, пов'язані з неналежним виконанням TOB "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р., позивач, як поручитель, відповідає за виконання кредитних зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, але не виключно: при невиконанні боржником окремих кредитних зобов'язань, зокрема, щодо сплати процентів та/або погашення частини кредиту в строки, визначені графіком погашення кредиту; при невиконанні боржником зобов'язання щодо погашення кредиту при закінченні строку користування ним; при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання кредитних зобов'язань.
Без додаткового отримання попередньої згоди поручителя порукою за цим Договором також забезпечуються у повному обсязі кредитні зобов'язання, які виникнуть (зміняться) внаслідок внесення до Кредитного договору змін, визначених п. п. 1.4.1.-1.4.2. цього Договору, а також інших змін, що не впливають на обсяг відповідальності поручителя (п. 1.4. Договору поруки).
Відповідно до п. 1.4.1. Договору поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р., внесення змін до Кредитного договору щодо продовження строку користування кредитом (його частинами), зміни строків виконання всіх або окремих кредитних зобов'язань, збільшення заборгованості за кредитом на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), та інші зміни Кредитного договору, що не призводять до збільшення виданої боржнику суми кредиту, вважаються такими, що не збільшують обсягу відповідальності поручителя та забезпечуються порукою за цим Договором без отримання додаткової згоди поручителя.
Підписанням цього Договору поручитель надає згоду на: будь-яке збільшення розміру процентів за Кредитним договором, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором; на зміну будь-яким чином методу, способу) нарахування процентів за користування Кредитом; на доповнення комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті Кредитору, та/або збільшення їх видів розмірів. Поручитель підтверджує, що порука за цим Договором забезпечує збільшені внаслідок таких змін кредитні зобов'язання без отримання додаткової згоди поручителя (п. 1.4.2. Договору поруки).
Згідно з п. 2.1. Договору поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р., у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, позивач, як поручитель, та боржник відповідають перед відповідачем (кредитором) як солідарні боржники.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до позивача, як поручителя, щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями.
Позивач, мотивуючи позовні вимоги, стверджує, що Договір поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р. не відповідає вимогами чинного законодавства, оскільки забезпечує зобов'язання, що виникнуть у майбутньому, а тому є підстави для визнання його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Як встановлено судом вище, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (відповідачем) та ТОВ "Альфафарм" (позивачем) укладено Договір поруки №12/14/1018 від 19.10.2010р.
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що укладаючи спірний договір поруки, позивач взяв на себе зобов'язання відповідати перед відповідачем солідарно з TOB "Ніка Холдінг Інвест" за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний: повернути кредит в розмірі 2 627 451,00 дол. США; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки Банку, пов'язані з неналежним виконанням TOB "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
Таким чином, договір поруки, укладений між позивачем та відповідачем, забезпечує виконання кредитних зобов'язань, що випливають з умов Кредитного договору №010/14/245/1 від 18.12.2007р., які існували на час укладення спірного договору.
Чинним законодавством України не заборонено укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому, що випливає з забезпеченого зобов'язання.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що вимогу до поручителя, пов'язану з порушенням боржником свого зобов'язання, може бути пред'явлено виключно при настанні обставини, передбаченої абзацом 2 частини першої статті 553 ЦК України.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції, відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 04.11.2013р.
Суддя О.В.Гулевець