Справа № 161/17259/13-ц
Провадження № 2/161/4862/13
30 жовтня 2013 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Пахолюка А.М.,
при секретарі - Шандерик В.В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача Другого ВДВС - Левчук І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Другий ВДВС ЛМУЮ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 березня 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля «BMW 318», державний номерний знак НОМЕР_1. Оскільки договір не було посвідчено нотаріально, просив визнати вказаний договір дійсним і визнати за ним право власності на зазначений автомобіль, а також звільнити його з-під арешту, що накладений Другим ВДВС ЛМУЮ.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали та не заперечували щодо його задоволення.
Представник відповідача Другого ВДВС Левчук І.О. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що достатніх підстав для задоволення позовних вимог не має. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.
Із змісту ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Судом встановлено, що за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності автомобіль «BMW 318», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.5).
22 листопада 2012 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність на право керування та розпорядження належним йому автомобілем «BMW 318», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль «BMW») (а.с. 8).
07 березня 2013 року відповідач ОСОБА_4, діючи в інтересах власника автомобіля ОСОБА_3, видав розписку про те, що він продав вказаний автомобіль ОСОБА_1 та отримав від позивача за транспортний засіб 45000 грн. (а.с.6).
01 листопада 2012 року Другим ВДВС ЛМУЮ на підставі виконавчого листа №2-1389 від 26.01.2010 року Луцького міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми боргу в розмірі 36246,57 грн. було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження (а.с.24). На підставі зазначеної постанови 19.09.2013 року згідно акту вказаний автомобіль було арештовано й описано (а.с.25-28).
Позивач та його представник в обґрунтування своїх позовних вимог вказували на те, що право власності на автомобіль перейшло до позивача, оскільки між ним та ОСОБА_4, як власником автомобіля, 07.03.2013 року фактично відбувся оплатний правочин, а саме купівля-продаж автомобіля.
Проте, такі доводи позивача суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 244 ЦК України на підставі довіреності здійснюється представництво. Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно зі ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності, а тому згідно довіреності від 22.11.2012 року до відповідача ОСОБА_4 не перейшло право власності на автомобіль від ОСОБА_3, оскільки, видачу генеральної довіреності без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності на автомобіль.
Вказуючи на ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як сторони правочину, фактично виконали його умови, однак, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, позивач із посиланням на вимоги ст..220 ЦК України зазначав, що в даному випадку існують усі необхідні умови для визнання договору дійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 цієї ж статті, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Підстави набуття права власності на транспортні засоби чітко визначені цивільним законодавством.
Відповідно до п. п. 2,7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілі, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Правила державної реєстрації та обліку автомобілів) передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.
Відповідно до п. 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів до документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів в тому числі відносяться договори купівлі-продажу транспортних засобів, що засвідчені в установленому порядку, що встановлюють право власності на транспортні засоби. Факт придбання автомобіля на підставі зазначеного правочину повинен бути належним чином зареєстрований в підрозділах ДАІ з обов?зковим пред'явленням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Отже, в даному випадку письмовий договір купівлі-продажу автомобіля підлягає обов'язковій державної реєстрації в підрозділах ДАІ.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 своєї постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Таким чином, спірний договір купівлі-продажу автомобіля від 07.03.2013 року не підлягає визнанню дійсним на підставі ст.220 ЦК України, оскільки, він підлягає державній реєстрації і сторона договору ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, не отримував від позивача кошів за автомобіль, що визнали сторони в судовому засіданні.
За таких обставин, до позивача не перейшло право власності на спірний автомобіль, а тому він у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» не має права вимагати визнання права власності на цей автомобіль та звільнення його з-під арешту, що накладений Другим ВДВС ЛМУЮ.
Таким чином, на думку суду, позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Сам факт визнання відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовних вимог не може бути підставою для задоволення позову, оскільки, на думку суду, таке визнання позову суперечить вимогам закону, а тому не може бути прийняте судом у відповідності до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 220, 238, 244, 328, 391, 392, 655 Цивільного кодексу України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту - в і д м о в и т и.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду /підпис/ А.М. Пахолюк
Копія вірна
Рішення не вступило в законну силу. Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи №161/17259/13-ц н/п 2/161/4862/13
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк