Справа № 2а/2218/491/12
Головуючий у 1-й інстанції: Дручкова С.П.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
31 жовтня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайоннного суду Хмельницької області від 12 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсйного фонду України у м. Хмельницькому про призначення і виплату пенсії за віком , -
12.12.2011 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про призначення і виплату пенсії за віком.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2012 року та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідачів з 31.08.2011 року призначити та виплатити пенсію за віком, постійно проживаючій в Ізраїлі, враховуючи трудовий стаж.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції позивач - ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до законодавства України пенсійного віку досягла в липні 1994 року.
13 липня 1992 року ОСОБА_2 переїхала з України на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де і проживає. На час виїзду пенсія на території України їй не призначалась.
У серпні 2011 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення і виплату їй пенсії за віком. Листом Пенсійного фонду України від 23.09.2011 №18877/М-11 отримала відмову, яку вважає неправомірною.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що призначення та виплата пенсії регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року.
Зокрема, відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Також Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України передбачено звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей, що подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), при цьому особа, яка звертається повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) і свідчить про правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна (громадянство України). А також подаються довідка про заробітну плату та інші документи, необхідні для призначення пенсії.
Судом першої інстанції встановлено з матеріалів справи, що позивачем не надано у встановленому законом порядку доказів на підтвердження права на отримання пенсії.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року, передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 2 зазначеного Порядку органом, що призначає пенсію, є Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Статтею 29 цього Порядку передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації).
Відповідно до ст. 30 вищезазначеного Порядку, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до матеріалів справи позивач ОСОБА_2 не зверталась до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому у встановленому порядку із заявою встановленого зразка для призначення їй пенсії та необхідними документами, що визначають право на певний вид пенсії.
Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Відповідно до вище названого Закону передбачено, що виникнення права на пенсію для іноземців та осіб без громадянства пов'язується з умовою їх постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні.
Проте, міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та державою Ізраїль, який передбачав би інші умови призначення та виплати пенсій, на даний час чинності не набув, підстави для призначення пенсії позивачу відсутні.
Згідно законодавства України процедура виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами передбачена постановою Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні" від 24.04.1999 року.
У своїй позовній заяві позивач вказує, що виїхав за кордон на постійне місце проживання в 1992 році, до прийняття зазначених нормативно-правових актів.
Таким чином, на момент виїзду позивача до іншої країни законодавством не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій.
Факт постійного проживання позивача з 1992 року на території Ізраїлю свідчить про відсутність у нього права на отримання пенсії та соціальних послуг, передбачених для громадян, іноземних громадян чи осіб без громадянства, які проживають на території України.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайоннного суду Хмельницької області від 12 березня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Ватаманюк Р.В.
Курко О. П.