Справа № 822/3008/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
31 жовтня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.
при секретарі: Лукашик М.О.
за участю представників сторін:
представника позивача: Дороніна Петра Михайловича;
представника відповідача: Карповича Василя Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального технологічного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення коштів , -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального технологічного обладнання" (далі - позивач, ТОВ "Завод спеціального технологічного обладнання") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про стягнення коштів.
Хмельницький окружний адміністративний суд, постановою від 29 серпня 2013 року позов задовольнив.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, апелянт зазначає, що позивач пропустив строк, встановлений Податковим кодексом України на пред'явлення вимоги про бюджетне відшкодування.
Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в порушення спільного Наказу Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 року № 82/245 не залучено орган Державної казначейської служби України.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2013 року було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.
Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, враховуючи приписи ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою господарського суду Хмельницької області від 15 лютого 2008 року у справі № 9/4-НА визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача, якими зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на суму 151398 грн. 00 коп., та стягнено вказану суму з Держбюджету України. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року № 22-а-6870/08 зазначена постанова господарського суду Хмельницької області скасована та прийнята нова постанова, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення у зазначеній вище сумі, в частині стягнення з Держбюджету України 151358 грн. 00 коп. відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року вищезазначена постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.
На звернення позивача від 22.06.2011 року відповідач листом від 06.07.2011 року повідомив про те, що ним направлено до Верховного суду України 30.06.2011 року заяву про перегляд вищевказаної Ухвали ВАС України і лише постанова Верховного суду України є остаточною і не може бути оскаржена, а тому питання щодо відшкодування суми бюджетного відшкодування буде розглянуто після остаточного закінчення процедури судового оскарження у справі 9/4 НА. Станом на 15 березня 2013 року будь-яких процесуальних документів щодо вищезазначеного надіслано не було.
15 березня 2013 року позивач звернувся з запитом про надання інформації щодо розгляду цієї справи на що відповідач листом від 20.03.2013 року надіслав Ухвалу ВАС України від 22 серпня 2011 року у справі № В/9991/1577/11, якою відповідачу відмовлено в допуску справи для перегляду Ухвали ВС України від 10.02.2011 року.
29 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою подати висновок органу державного казначейства про відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 151398 грн. 00 коп., однак станом на момент звернення до суду, зазначену суму не відшкодовано.
Відповідно до Податкового Кодексу України, зокрема п. 200.15 ст. 200, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Строки проведення бюджетного відшкодування органами Державного казначейства визначені в п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України, згідно якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Пунктом 200.18 статті 200 Податкового Кодексу встановлено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Посадові особи органів державної податкової служби та органів Державного казначейства України в разі порушення визначених у пункті 200.18 цієї статті термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що строк на звернення з заявою про бюджетне відшкодування у позивача розпочався з моменту закінчення судового оскарження та не сплинув на момент звернення останнього із позовом до суду.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про необхідність стягнення суми податку на додану вартість з Державного бюджету України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою в особі відповідного органу податкової служби, та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України 27.04.2004 N 82/245, встановлено, що для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв платників податку на додану вартість з питань відшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, відповідачами у таких справах виступають податковий орган, на обліку платників податків якого перебуває підприємство, яке звернулося з позовом до суду, та відповідний орган Державного казначейства України.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив помилку, не залучивши до участі у справі орган Державної казначейської служби України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального технологічного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення коштів, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального технологічного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального технологічного обладнання" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 151398 (сто п'ятдесят одну тисячу триста дев'яносто вісім ) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "07" листопада 2013 р. .
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович