08 квітня 2009 р.
№ 29/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"
на постанову
від 12.01.09 Донецького апеляційного господарського суду
та на рішення
від 17.11.08
у справі
№29/21
господарського суду
Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"
до
1.Тельманівської районної державної адміністрації
2.Управління праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі
3.Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області
4. Фінансового управління Тельманівської районної державної адміністрації
про
стягнення 218337,1 грн.
за участю представників сторін
від позивача:
Огненний А.Б., Табій А.В., Карастаянов П.В., дов.
від відповідачів:
2. -Резе О.О., дов.
Рішенням від 17.11.08 господарського суду Донецької області (суддя Татенко В.М.), яке залишено без змін постановою від 12.01.09 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: М'ясищева А.М. -головуючого, Величко Н.Л., Москальової І.В.), відмовлено в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до Тельманівської районної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Фінансового управління Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення 218337,10 грн.
Судові рішення мотивовані безпідставністю вимог позивача, оскільки компенсація витрат за перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом здійснюється лише в обсязі затверджених субвенцій з державного бюджету, і загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.
При цьому судами застосовано преюдицію стосовно обставин, встановлених у рішенні господарського суду Донецької області від 26.05.08 у справі №21/ 67 за позовом ВАТ "ММК ім. Ілліча" до Управління праці та соціального захисту населення Тельмановської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору №3119 від 20.04.06, яким у позові відмовлено з огляду на встановлення факту відповідності спірного договору вимогам ст. 179 ГК України.
Ухвалою від 24.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови в справі та задоволення позову.
Касатор доводить виникнення у нього згідно з положеннями чинного законодавства права на компенсацію в повному обсязі фактичних витрат, понесених при перевезені пасажирів пільгових категорій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Тельманівська районна державна адміністрація (Замовник) та позивач (Перевізник) уклали договір №42 від 06.01.06 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за визначеним маршрутом зі строком дії договору до 06.01.11. Підпунктом 2.2 пункту 2 договору встановлено, що Перевізник має право на отримання компенсації, передбаченої за перевезення пільгової категорії громадян.
Надалі між Управлінням праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі та позивачем укладено договір №3119 від 20.04.06 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільгової категорії громадян. Предметом цього договору є компенсація за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам збитків пасажирського перевізника від пільгових перевезень окремих категорій громадян Тельманівського району (пп. 1 п. 1 договору).
Згідно пп. 5.1 п. 5 договору №3119 він набуває чинності з 01.01.06 та діє в частині надання послуг до 31.12.06, а в частині проведення розрахунків до моменту повного виконання.
Підпунктом 2.2.1 п. 2 договору №3119 встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі зобов'язано здійснювати фінансування наданих послуг за рахунок субвенцій з Державного бюджету України та в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2006р.
При цьому судами встановлено, що при укладенні вищвказаних договорів позивач був проінформований про встановлену суму субвенції до виплати на перевезення пільгової категорії громадян.
Протягом 2006 року позивач здійснював перевезення пасажирів власним автомобільним транспортом за маршрутом загального користування Тельманово -Андріївка, а також подавав Управлінню праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі звітність за формою №51-авто "Звіт про перевезення пасажирів автомобільним транспортом" із наданням актів звірки про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та розрахунків за надані послуги.
У відповідності з реєстрами до рішень обласної ради №4/31-786 від 06.01.06, №5/2-22 від 05.06.06, №5/5-37 від 21.09.06 компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлені в обсязі 43500 грн.
Факт отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на суму 43500 грн. позивач не заперечує. Натомість, він доводить наявність фактичних витрат з перевезення пасажирів пільгових категорій на суму 218337,1 грн.
Проте позивач не довів відповідність суми позовних вимог умовам укладеного між сторонами договору та зобов'язанням замовників з урахуванням бюджетних витрат, передбачених на 2006 рік на перевезення пільгових категорій пасажирів, а також державному замовленню з цих послуг.
З огляду на таке судами першої і апеляційної інстанцій на підставі положень законодавства обґрунтовано визначено, що компенсація витрат позивача з перевезення пільгових категорій громадян повинна здійснюватися виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій.
Посилання ж касатора на норми законодавства щодо погашення витрат у повному обсязі не враховують обмежень, визначених бюджетним законодавством, яке не передбачає здійснення непередбачених бюджетом витрат без внесення відповідних змін до бюджету, а відтак вказані доводи підлягають відхиленню.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.09 у справі №29/21 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький