14 квітня 2009 р.
№ 17/239
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
Панової І.Ю.,
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал", м. Донецьк
на ухвалу
господарського суду Донецької області від 05.02.2009
у справі
№ 17/239
за позовом
до
Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк
Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал", м. Донецьк
про
стягнення
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
Гнатюк О.І. за дов. від 27.02.2009 №09/1148
не з'явилися
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2009 (суддя: Зубченко І.В.) відмовлено у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал" (надалі -ВАТ "Донвуглеводоканал") про виправлення помилки у наказі господарського суду Донецької області від 25.12.2007 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 05.02.2009, ВАТ "Донвуглеводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та просить прийняти нову ухвалу про виправлення помилки в частині стягнення державного мита у сумі 1594,39 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,67 грн., допущеної господарським судом Донецької області при оформленні наказу від 25.12.2007 року.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечив всебічність, повноту та об'єктивність розгляду всіх обставин, наведених відповідачем, та не застосував частину 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, і не усунув допущену в наказі господарського суду помилку.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 24.03.2009, надіслана сторонам у справі -25.03.2009 року), проте, відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість прийнятої господарським судом ухвали, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Донецькміськводоканал" (надалі -КП "Донецькміськводоканал") зверну-лося до господарського суду Донецької області з позовом та уточненнями до нього про стягнення з ВАТ "Донвуглеводоканал" заборгованості у сумі 400046,43 грн., 3% річних -9661,98 грн., інфляційних нарахувань - 16837,12 грн.
Справа судами розглядалася не одноразово.
При новому розгляді справи господарським судом Донецької області прийнято рішення від 30.07.2007, яким частково задоволені вимоги КП "Донецькміськводоканал" до ВАТ "Донвуглеводоканал", стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 400046,43 грн., 1594,39 грн. -витрат по сплаті державного мита, 110,67 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні позову про стягнення 16837,12 грн. інфляційних втрат та 9661,98 грн. 3% річних відмовлено.
На виконання рішення суду першої інстанції наказ не було видано.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2007 рішення в частині відмови в задоволенні позову скасовано з прийняттям у цій частині нового рішення про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідно постановою стягнуто на користь позивача судові витрати: 1700,00 грн. і 850,00 грн. -по сплаті державного мита за подання позову та касаційної скарги, 118,00 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду стягувачеві 27.09.2007 було видано наказ про стягнення з ВАТ "Донвуглеводоканал" на користь КП "Донецькміськводоканал" інфляційних нарахувань у сумі 16837,12 грн., 3 % річних у сумі 9661,98 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та 850,00 грн. за подання касаційної скарги, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2007 переглянута в касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 залишена без змін.
Господарським судом Донецької області на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2007 видано наказ від 25.12.2007 про стягнення з ВАТ "Донвуглеводоканал" на користь КП "Донецькміськводоканал" заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 400046,43 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1594,39 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,67 грн.
За заявою ВАТ "Донвуглеводоканал" ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2008 у порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено постанову суду апеляційної інстанції від 17.09.2007 та зазначено, що господарський суд Донецької області повинен видати два накази:
перший -щодо стягнення основного боргу в розмірі 400046,43 грн.,
другий -щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 16837,12 грн., 3 % річних у сумі 9661,98 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та 850,00 грн. за подання касаційної скарги, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
До місцевого господарського суду 26.01.2009 надійшла заява ВАТ "Донвуглеводоканал" про виправлення помилки, допущеної при оформленні наказу суду, виданого на підставі рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2007, у частині стягнення витрат по сплаті державного мита у сумі 1594,39 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,67 грн.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви відмовлено з огляду на те, що наказ суду відповідає вимогам частини 1 статті 117 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Згідно з частиною 4 вказаної статті господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як свідчать матеріали справи, стягувачеві видані два накази:
- від 27.09.2007, який видано на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2007, якою відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України здійснений розподіл судових витрат, що встановлений у разі повного задоволення позову;
- від 25.12.2007 на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2007, але фактично виданий відповідно до резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2007, яким з відповідача стягнуто основний борг та судові витрати по сплаті державного мита у сумі 1594,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,67 грн.
При розгляді заяви господарський суд Донецької області на вказані обставини уваги не звернув та допущену в наказі помилку не усунув, що при виконанні наказів у примусовому порядку призведе до додаткового стягнення з відповідача судових витрат, що не передбачено положеннями Господарського процесуального кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито".
До того ж судом першої інстанції не виконані приписи, які містяться в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2008 щодо роз'яснення постанови апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року.
Зазначене є підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на новий розгляд, при якому суду слід врахувати вищенаведене та виконати вимоги процесуального законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 11113 цього Кодексу касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11113, 117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал" -задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.02.2009 у справі № 17/239 -скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області для розгляду заяви Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал", поданої у порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий: І.Панова
Судді: А. Заріцька
Л. Продаєвич