"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/75004/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпака Ю.К.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5, Державного комітету ветеринарної медицини України, третя особа - начальник Головного управління ветеринарної медицини у Черкаській області Радняна Людмила Андріївна про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012р.,
В листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5, Державного комітету ветеринарної медицини України за участю третьої особи - начальника Головного управління ветеринарної медицини у Черкаської області Радняної Людмили Андріївни про визнання наказу голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5 №78-к від 24 жовтня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_4.» протиправним та його скасування; поновлення позивача на посаді начальника Головного управління ветеринарної медицини у Черкаській області з 24 жовтня 2011 року; стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України і голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5 солідарно моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.10.2011 року позивач звернувся до голови Держветфітослужби ОСОБА_5 з заявою, в якій просив звільнити його з займаної посади в зв'язку з переходом на іншу роботу.
На підставі вказаної заяви наказом голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5 №78-к від 24 жовтня 2011 року позивача звільнено з посади начальника Головного управління ветеринарної медицини Черкаської області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області у порядку переведення до Управління ветеринарної медицини в місті Черкаси згідно з п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України.
Питання звільнення позивача було погоджено з головою Черкаської обласної державної адміністрації.
Вважаючи, що наказ про його звільнення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, посилаючись, зокрема, на те, що посада начальника Управління ветеринарної медицини у Черкаській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області, яку займав позивач перед звільненням, на той момент не була підпорядкована ні Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України, ні особисто голові Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5
Проте, при розгляді справи, суди попередніх інстанцій, як вже вказувалось, прийшли до висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. №1085 утворено Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України шляхом реорганізації Державного комітету ветеринарної медицини України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин.
Відповідно до Указу Президента України від 23 грудня 2010 року №1181/2010 Головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України призначено ОСОБА_5
Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 04.02.2011 року №31, прийнятим на виконання Указу Президента №1085 від 09.12.2010 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №2219 від 10.12.2010 року, вирішено провести реорганізацію Державного комітету ветеринарної медицини України шляхом перетворення у Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України та утворити комісію з проведення реорганізації.
Відповідно до частини 1 статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
Отже, при перетворенні одна юридична особа припиняється, а інша юридична особа утворюється.
Згідно з частиною 15 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації є датою державної реєстрації припинення попередньої юридичної особи, а дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації нової юридичної особи є датою державної реєстрації такої особи.
Як встановлено судами на підставі витягів та довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державну реєстрацію Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України проведено 10 лютого 2011 року, а датою державної реєстрації припинення Державного комітету ветеринарної медицини України є 10 листопада 2011 року.
Частина друга статті 108 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до підпункту 11 пункту 11 Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №464/2011, голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держветфітослужби України; призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держветфітослужби України.
01 жовтня 2011 року головою комісії з реорганізації Державного комітету ветеринарної медицини України Горжеєвим В.М. і Головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_5 затверджено Передавальний акт, згідно з яким правонаступником всього майна, майнових прав та обов'язків Державного комітету ветеринарної медицини України є Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України.
Відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №44 від 03.10.2011 року до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, що є правонаступником Державного комітету ветеринарної медицини, прийнято підприємства та установи відповідно до переліку, яким, зокрема, прийнято до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Головне управління ветеринарної медицини в Черкаській області.
Позивач був ознайомлений з наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 44від 03.10.2011 року, про що свідчить його підпис.
Таким чином суди дійшли правильного висновку, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків Державного комітету ветеринарної медицини України, а голова цієї Служби мав право на звільнення позивача з підпорядкованої посади начальника Головного управління ветеринарної медицини Черкаської області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області.
Посилання ж позивача на те, що він був введений в оману начальником Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, оскільки йому була обіцяна посада начальника Управління ветеринарної медицини в м. Черкаси, є необґрунтованими та спростовуються тим, що в своїй заяві від 24.10.2011 року про звільнення з займаної посади у зв'язку з переходом на іншу роботу позивачем не вказано, в якій установі та на яку саме посаду він претендує; спірний же наказ від 24.10.2011 року №78-к також не містить посилань на звільнення позивача в зв'язку з переведенням на посаду начальника Управління ветеринарної медицини в м.Черкаси або на якусь іншу, в листі ж Управління ветеринарної медицини в м. Черкаси від 24.10.2011 року №303/01-16 вказано, що воно не заперечувало проти переведення позивача до Управління для подальшої роботи, проте конкретна посада в листі не зазначена.
До того ж, як встановлено судами, посада начальника Управління ветеринарної медицини в м. Черкаси на момент звільнення позивача не була вакантною, її займала інша особа - ОСОБА_8
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що листами начальника управління ветеринарної медицини в м. Черкаси, позивачу неодноразово пропонувалося з'явитись до управління для виконання наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 24.10.2011 року № 78-к та пропонувались посади заступника начальника управління ветеринарної медицини в м. Черкаси або провідного спеціаліста управління ветеринарної медицини в м. Черкаси.
За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012р. - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпак Ю.К.