"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/39840/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Ланченко Л.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року
по справі № 2а-2028/10/1770
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» (надалі - ТОВ «Текстиль-Рівне»)
до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі - ДПІ у м.Рівне)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2010 року №0001232342/0, №0001242342/0.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлень-рішень від 23.04.2010 року №0001232342/0, №0001242342/0.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Текстиль-Рівне» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Текстиль-Рівне» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт №501/23-100/32171289 від 16.04.2010 року, в якому, на думку податкового органу, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 21491,00грн., в т.ч. за серпень 2008 року - 8983,00грн., за вересень 2008 року - 12508,00грн.; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено розмір податку на прибуток на суму 27364,00грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2008 року в сумі 27364,00грн.
За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м.Рівне прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.04.2010 року: №0001232342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 41046,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 13682,00грн.; №0001242342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 32237,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 10746,00грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем, протягом 01.01.2007 року - 31.12.2009 року, було придбано у ТОВ «Рівне-Метал» ортофосфорну кислоту, відповідно до видаткових накладних:
- №082002 від 01.08.2008 року на суму 53900,00грн., в т.ч. ПДВ - 8983,33грн.;
- №090410 від 01.09.2008 року на суму 62304,00, в т.ч. ПДВ - 10384,00грн.;
- №090425 від 25.09.2008 року на суму 12744,00, в т.ч. ПДВ - 2124,00грн.
На підставі зазначених накладних позивач відніс в ІІІ кварталі 2008 року до складу валових витрат суму 107457,00грн.
Також постачальником товарів виписані ТОВ «Текстиль-Рівне» податкові накладні:
- №82904 від 01.08.2008 року на суму 53900,00грн., в т.ч. ПДВ - 8983,33грн.;
- №9410 від 01.09.2008 року на суму 62304,00, в т.ч. ПДВ - 10384,00грн.;
- №9411 від 25.09.2008 року на суму 12744,00, в т.ч. ПДВ - 2124,00грн.
На підставі зазначених податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту серпня 2008 року суму 8983,33грн. та вересня 2008 року суму 12508,00грн.
Відповідно до п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеної вище норми права, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.
Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.
Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Відповідно до ч.2 ст. 3 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В акті перевірки, податковим органом встановлено, що позивач, у період, що перевірявся, проводив взаєморозрахунки із ТОВ «Рівне-Метал» по операціям із придбання кислоти ортофосфорної. На вимогу податкового органу позивачем були надані копії видаткових накладних, податкових накладних, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Разом з тим, договору №ДГ-08/02, що зазначений в видаткових та податкових накладних, документів, що підтверджують транспортування товару товариством надано не було. Директор та засновник ТОВ «Рівне-Метал», допитаний у межах порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Рівне-Метал», надав свідчення, що ніяких операцій з коштами не проводив, будь-яких документів по діяльності ТОВ «Рівне-Метал», які подавались на інші підприємства, державні органи, податкову, банківські установи не підписував і нікого не уповноважував. Тобто, операції щодо отримання ТОВ «Текстиль-Рівне» від ТОВ «Рівне-Метал» кислоти ортофосфорної не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких послуг.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ «Рівне-Метал» не володіло на час виконання розглядуваних господарських операцій основними фондами та виробничими потужностями, трудовими ресурсами і транспортними засобами, необхідними для виконання господарських операцій по поставці товарів.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Рівне-Метал» не підтверджується доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до і складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» - залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.В. Ланченко
___________________ О.В. Муравйов