"06" листопада 2013 р. м. Київ К/800/28862/13
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представників позивача Козленко М.С., Трута Д.В.,
представника відповідача Манікало І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року
у справі № 2а-17101/11/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - позивач, ТОВ «АТ Каргілл»)
до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «АТ Каргілл» у листопаді 2011 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, яку в подальшому було замінено на належного відповідача - ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2011 року № 0000344040, від 07.09.2011 року № 0000584040 та № 0000574040, скасування рішення Державної податкової служби за результатами розгляду повторної скарги позивача від 03.11.2011 року № 4846/6/10-2115 в частині залишення без задоволення скарги позивача від 12.09.2011 року №142/6.
Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2011 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до Державної податкової служби України.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року, в задоволені позову ТОВ «АТ Каргілл» відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПС ЦО з ОВПП ДПС від 20.06.2011 року № 0000344040, від 07.09.2011 року № 0000584040, № 0000574040 та присудити з Державного бюджету на його користь судові витрати в розмірі 1605,80 гривень. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Окружна державна податкова служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні-травні 2011 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Стилет-Юг», ПП «Агропрайд» за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 4 001 624,34 гривні. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.05.2011 року № 324/4040/20010397. На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.06.2011 року № 0000344040, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 001 624,34 гривні.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано ДПА у м. Києві в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 161 823,81 гривні та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року на суму 161 823,81 гривні.
На виконання вимог ДПА у м. Києві відповідачем 07.09.2011 року винесені податкове повідомлення-рішення: форми «В4» № 0000584040, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 161 823,81 гривні та форми «В1» № 0000574040, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 839 800,53 гривень.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, на підставі викладених в акті перевірки тверджень податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та ПП «Стилет-Юг» правочинів, а також на підставі системного аналізу приписів ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку про нікчемність укладених між контрагентами договорів. Крім того, з урахуванням положень п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.8 ст. 206 ПК України, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що формування податкового кредиту підприємства у період з вересня по грудень 2010 року включно за нікчемними правочинами за правилами податкового законодавства відбуватися не може.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про реальність укладених між позивачем та ПП «Стилет-Юг» договорів, вірно встановили, що між ТОВ «АТ Каргілл» та ПП «Стилет-Юг» були укладені договори поставки від 21.10.2010 року №CVP10754, від 27.10.2010 року №CVP11244, від 28.10.2010 року №CVP11371, від 29.10.2010 року №CVP11460 та №CVP11535, від 01.11.2010 року №CVP11507 та №CVP11524, від 02.11.2010 року №CVP11567, від 03.11.2010 року №CVP11619 та №CVP11611, від 04.11.2010 року №CVP11664, від 05.11.2010 року №CVP11726, від 08.11.2010 року №CVP11769, від 09.11.2010 року №CVP11827, від 10.11.2010 року №CVP11886, від 11.11.2010 року №CVP11967, від 12.11.2010 року №CVP12060 та №CVP12098, від 15.11.2010 року №CVP12135, від 19.11.2010 року №CVP12294, від 22.11.2010 року №CVP12330, від 23.11.2010 року №CVP12389, від 24.11.2010 року №CVP12443, від 25.11.2010 року №CVP12485, від 25.10.2010 року №CVP11109, від 26.11.2010 року №CVP12546, від 27.10.2010 року №CVP11300, від 29.11.2010 року №CVP12601 відповідно до яких постачальник - ПП «Стилет-Юг» зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - позивач прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2010 року українського походження, автомобільним чи залізничним транспортом на умовах «СРТ» (перевезення оплачені до) Каховська філія ЗАТ «АТ Каргілл», Херсонська область, м. Каховка, вул. Южная, 1.
Виконання вказаних договорів, на думку позивача, підтверджується наявними у матеріалах документами.
Однак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що ДПІ у м. Херсоні у ході проведення перевірки ПП «Стилет-Юг» встановлено, що зазначений суб'єкт підприємницької діяльності не був створений з метою здійснення реальної економічної діяльності, а також не мав необхідних умов для виконання укладених між позивачем та ПП «Стилет-Юг» договорів. Крім того, податковим органом у ході перевірки контрагента ТОВ «АТ «Каргілл» встановлено, що у ПП «Стилет-Юг» не встановлено фактичного руху товарів та інших активів.
Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні, виходив з наступного.
Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які перевіривши реальність договорів, укладеного позивачем з ПП «Стилет-Юг», дійшли до вірного висновку про відсутність підстав вважати реальними господарські операції з придбання позивачем насіння соняшника у вказаного підприємства з огляду на не підтвердження довіреностями на отримання товару, відсутність у ПП «Стилет-Юг» трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з прийманням, транспортуванням, зберіганням, переробкою насіння соняшника.
Отже, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірними договорами товару є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту ТОВ «АТ «Каргілл».
При цьому судом апеляційної інстанції вірно враховується те, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Замінити Окружну державну податкову службу - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби її правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» - залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 2а-17101/11/2670 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько