"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/40805/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Ланченко Л.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби
на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року
по справі № 825/584/13-а
за позовом Виробничо-будівельного кооперативу «Опора» (надалі - ВБК «Опора»)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя ДПС)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя ДПС від 09.01.2013 року №0000250222.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 26 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000250222 від 09.01.2013 року ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя ДПС винесене стосовно ВБК «Опора».
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВБК «Опора» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Скипер» за жовтень, листопад 2011р., про що складено акт №1724/22-212/23010685/59 від 21.12.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент виникнення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВБК «Опора» при придбанні товарів; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3616,55грн., у т.ч. у жовтні 2011 року - 3616,55грн.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000250222 від 09.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 4520,68грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 904,13грн.
Згідно з актом перевірки, позивач до податкового кредиту за жовтень 2011 року включив суму 3616,55грн. по контрагенту ПП «Скипер», з яким мав взаємовідносини. Однак, за результатами проведеної перевірки та на підставі акту №25/22/37081677 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Скипер», отриманого від Сімферопольської ДПІ.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ПП «Скипер» та ВБК «Опора» було укладено договір від 05.08.2011 року про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу на об'єктах замовника.
Відповідно до платіжних доручень: №1614 від 17.10.2011 року на суму 10000,00грн.; №1615 від 20.10.2011 року на суму 4000,00грн.; №1874 від 02.11.2011 року на суму 7700,грн., позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП «Скипер», зазначивши, що призначення платежу - транспортні послуги. Натомість, ПП «Скипер» були виписані податкові накладні №240 від 30.10.2011 року на суму 14000,00грн. в т.ч. ПДВ - 2333,20грн та №241 від 30.11.2011 року на суму 7700,09грн., в т.ч. ПДВ - 1283,35грн. Слід зазначити, що у матеріалах справи містяться також, акти здачі-прийняття робіт.
Отже, на підставі викладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що взаємовідносини між позивачем та ПП «Спикер» мали реальний характер, спірні господарські операції здійснені позивачем відповідно до його виду діяльності, товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Також, згідно пункту 18 Порядку № 165, затвердженого ДПА України всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, оформлені належним чином та відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо висновків відповідача, в акті перевірки, стосовно нікчемності правочину, слід зазначити, що ст.215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Спикер», як цього вимагають приписи ст.ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.
Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.В. Ланченко
___________________ О.В. Муравйов