"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/2491/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Ланченко Л.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року
у справі №2а-11847/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд» (надалі - ТОВ«ППН-Трейд»)
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова)
про скасування податкового повідомлення рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про скасування податкового повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №00000190700/0 від 06.09.2010р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011р., позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010р., про що складено акт №2073/07-12/33479216.
Проведено перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем абз.3 п.п «а» п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі названого акту ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №00000190700/0 від 06.09.2010р., згідно з яким відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2010р.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанції встановлено, що 20.07.2010р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010р., в якій у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.
Згідно додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. сума бюджетного відшкодування за червень 2010р. сформувалась у зв'язку з виникненням у позивача суми від'ємного значення за березень 2006р.
Згідно декларації за березень 2006р. позивач у рядку 18.2 задекларував від'ємне значення з податку на додану вартість у відповідному розмірі і переніс значення рядку 18.2 декларації за березень 2006р. до рядка 23.1 наступного податкового періоду (декларація з податку на додану вартість за квітень 2006р.).
У наступному податковому періоду, згідно декларації за квітень 2006р., у позивача не виникло від'ємного значення з податку на додану вартість, а навпаки виникло позитивне значення на суму 9747,00 грн.
Протягом 1095 днів, наступних за податковим періодом (починаючи з квітня 2006р.), позивач не декларував у наступних податкових періодах від'ємного значення з податку на додану вартість, у зв'язку з чим у останнього не виникало права на отримання суми бюджетного відшкодування у наступних податкових періодах протягом 1095 днів, що не заперечувалось відповідачем.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону).
У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Під визначенням бюджетне відшкодування, яке наведене у п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п.7.7 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного вище Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит. Платник податку має право на отримання суми бюджетного відшкодування протягом 1095 днів, наступних за днем виникнення у платника податку права на таке відшкодування.
Факт сплати податку на додану вартість у спірному розмірі та правомірність формування залишку від'ємного значення по декларації за травень 2010р. (значення рядку 26) відповідачем не заперечувалось.
Таким чином, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку, що при декларуванні суми бюджетного відшкодування з податку га додану вартість за червень 2010р., позивачем дотримано вимоги п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», висновок відповідача щодо спливу строку на отримання суми бюджетного відшкодування не підтверджується фактичними обставинами справи.
Судами також встановлено, що згідно протоколу зборів учасників позивача від 16.11.2005р. ТОВ «У.С.К.» внесло в статутний фонд позивача основний фонд у вигляді цілісного майнового комплексу - установку первинної переробки нафти.
На підставі акту приймання - передачі від 17.11.2005р. ТОВ «У.С.К» передано в статутний фонд позивача цілісний майновий комплекс - установку первинної переробки нафти.
З урахуванням вимог п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операції з внесення основних фондів в статутний фонд прирівнюються до операцій з продажу для особи, яка здійснила такий внесок, а операції з їх отримання - відповідно до операції з придбання таких основних фондів особою, яка їх отримала.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Таким чином, внесення ТОВ «У.С.К.» цілісного майнового комплексу (установка первинної переробки нафти) в статутний фонд позивача відноситься до операцій з придбання основного фонду, оскільки має місце перехід права власності на основний фонд від ТОВ «У.С.К.» до позивача за компенсацію у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку статутного фонду позивача), емітованих позивачем.
Право власності позивача на цілісний майновий комплекс - установку первинної переробки нафти за адресою: Чернігівська обл., Варвинський р-н, смт.Варва, вул.900-річчя Варви,85 підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Варвинською районною радою Чернігівської області від 23.11.2005р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Прилуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації від 23.11.2005р. № 9038801.
На підставі виданої ТОВ «У.С.К.» податкової накладної №69.1 від 17.11.2005р. позивач включив до складу податкового кредиту березня 2006р. суму податку на додану вартість у розмірі 1437151,70 грн. (що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за березень 2006р.), за рахунок якої і сформувалося від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 1436427,00 грн. та у наступному податковому періоді (квітень 2006р.) обліковувалося у залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (р.26 декларації за квітень 2006р).
Правомірність формування позивачем податкового кредиту за березень 2006р. на підставі виданої ТОВ «У.С.К.» податкової накладної №69.1 від 17.11.2005р. відповідачем не заперечується.
Таким чином, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов правильного висновку, що під час проведення перевірки відповідач не встановив причину виникнення суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010р., яка сформувалась за рахунок нарахування податкового кредиту за березень 2006р. у зв'язку з придбанням основного фонду, у зв'язку з чим висновок акту перевірки про порушення позивачем абз. «а» п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.В. Ланченко
___________________ О.В. Муравйов