"23" жовтня 2013 р. м. Київ К-25982/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказів та поновлення на службі,
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що наказом т.в.о. начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 12 серпня 2008 року №1120 за порушення службової дисципліни, що виразилося у самовільному залишенні маршруту патрулювання та відсутності на службі з 03.00 год. по 07.00 год. 04 серпня 2008 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. А наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 18 серпня 2008 року №450 о/с звільнено з органів внутрішніх справ на підставі підпункту «є» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української УРСР (за порушення дисципліни).
Вважаючи, що відсутність на службі не призвела до негативних наслідків просив поновити на службі.
Уточнивши позовні вимоги також просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду та скасувати наказ від 27 червня 2008 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу Олександрівської роти дорожньо-патрульної служби при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.
Висновком службового розслідування по факту відсутності на службі ОСОБА_4, затвердженим 27 червня 2008 року, встановлено безпідставну відсутність на робочому місці з 13.00 год. 19 червня до 14.30 год. 20 червня 2008 року без поважних причин. Наказом від 27 червня 2008 року за порушення дисципліни позивача попереджено про неповну посадову відповідність.
Відповідно до плану-розстановки сил та засобів Олександрівської роти дорожньо-патрульної служби при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на 03 серпня 2008 року позивач з 19.00 год. до 07.00 год. повинен був проходити службу по маршруту № 25 автодороги Знам'янка-Луганськ-Ізварине.
Висновком службового розслідування, затвердженим 12 серпня 2008 року, встановлено, що близько 03.00 год. 04 серпня 2008 року ОСОБА_4 повідомив, що надалі службу нести не буде у зв'язку з сімейними обставинами та залишивши спецзасоби та протоколи про адміністративне правопорушення і не повідомивши про це керівника, покинув місце несення служби.
Наказом т.в.о. начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 12 серпня 2008 року №1120 за неодноразові порушення службової дисципліни, що виразилося у самовільному залишенні маршруту патрулювання та відсутності на службі з 03.00 год. по 07.00 год. 04 серпня 2008 року ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 18 серпня 2008 року № 450 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил на підставі підпункту «є» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української УРСР (за порушення дисципліни).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення позивачем службової дисципліни було підтверджено матеріалами справи та його поясненнями. Також ним пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законами України «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Стаття 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з витягу з особової справи під час несення служби позивач мав 10 стягнень, 2 з яких не знято, зокрема за порушення службової дисципліни.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 листопада 2006 року №1111 затверджено Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, яка визначає основні напрями і порядок роботи працівників дорожньо-патрульної служби, що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, заходи щодо профілактики аварійності, процедуру оформлення дорожньо-транспортних пригод та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з патрульною службою МВС України.
Відповідно до пункту 7 даної Інструкції під час несення служби працівник дорожньо-патрульної служби повинен вжити заходів до усунення перешкод у русі, звільнення проїзної частини від транспортних засобів, що створюють перешкоду на маршруті патрулювання, особливо тих, що стоять темної пори доби і в умовах недостатньої видимості поза населеними пунктами.
04 серпня 2008 року позивач ніс службу у темну пору доби поза населеним пунктом, а тому на нього було покладено обов'язок та відповідальність за вжиття заходів щодо дотримання учасниками правил дорожнього руху.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем дотримані вимоги, встановлені статтею 14 Дисциплінарного статуту, а факти, встановлені службовим розслідуванням щодо порушення позивачем службової дисципліни, знайшли своє підтвердження також і у поясненнях позивача.
За таких обставин оскаржувані накази про накладення дисциплінарних стягнень є правомірним, отже суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для їх скасування і поновлення позивача на службі.
Разом з тим, застосування до даних правовідносин положень Кодексу законів про працю України щодо строку звернення до суду є помилковим.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/