"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/57654/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Ланченко Л.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року
по справі №2а-5766/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SHORR GmbH» (надалі - ТОВ «Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»)
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0011262303 від 15.12.2011р.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.06.2012р. позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0011262303 від 15.12.2011р. на суму 70000,00грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0011262303 від 15.12.2011р.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012р. та прийнято нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «М.І.К. SHORR GmbH» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сіратторг» і ТОВ «Пілатексс» за період з 01.06.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №1526/23-3/20028360 від 28.11.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
На підставі названого акту, та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0011262303 від 15.12.2011р., за яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість.
Задовольняючі позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.
Так, між позивачем та контрагентами було укладено договори поставки, а саме: з ТОВ «Сіратторг» від 17.02.2011р. №698, згідно з яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в Специфікації, та з ТОВ «Пілатекс» від 25.02.2011р. №ПТ2802, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (освітлювальне обладнання та меблі) в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в Специфікаціях на кожну окрему партію товару.
На підтвердження виконання укладених договорів позивачем було надано договір поставки від 17.02.2011р. №698 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Сіратторг», видаткову накладну від 21.02.2011р. №2121 та податкову накладну від 21.02.2011р. №2121, платіжне доручення від 21.02.2011р. №18 на суму та специфікацію до договору, а також, на договір поставки від 25.02.2011р. №ПТ2802 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Пілатексс»; специфікацію до договору, податкові накладні, видаткову накладну від 06.04.2011р. №78 та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України)
Згідно з п. 198.1 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом попередньої інстанції, контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мало спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мало право видавати податкові накладні, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ, яке долучено до матеріалів справи.
До суду апеляційної інстанції ТОВ «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GmbH» було надано довідку про рух товарів придбаних у ТОВ «Пілатексс» та ТОВ «Сіратторг», договір поставки №1с/02 від 18.02.2011 р., договір поставки №GC-1087 від 22.02.2011 р., договір поставки №03С/04 від 28.03.2011 р. договір поставки №1450-В від 03.032011 р., податкові накладні та бухгалтерські документи які безумовно підтверджують, що позивач отримав товар від контрагентів ТОВ «Сіратторг» і ТОВ «Пілатексс» та прибуткував на складі та продав за господарськими операціями покупцям, сплатив усі податки.
Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що зміна номенклатури товару без зміни суми поставленого товару ні є порушенням закону, сторони господарських відносин вправі змінювати асортимент товару, що і відбулося між сторонами і підтверджено доказами про корегування, тому позивач не порушував п.п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
З огляду на зазначені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду другої інстанції про те, що податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ «Сіратторг» і ТОВ «Пілатексс» був сформований на підставі оформлених належним чином податкових накладних, а реальність господарських операції підтверджена наявністю первинних бухгалтерських документів.
Що стосується посилання відповідача на нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Сіратторг» і ТОВ «Пілатексс», то суд попередньої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що зміст зазначених угод не суперечить актам цивільного законодавства. Так, відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.В. Ланченко
___________________ О.В. Муравйов